“Це побачення тут називається шоу” – хто пам’ятає убойну заставку “Шоу довгоносиків”, у того має йокнути серце. Іноді “Довгоносики” були справжньою ультурною бомбою на тогочасному ТБ. Було весело і часто дуже смішно.

Наприкінці 1990-их ще не було масового і швидкого інтернету, тому тєлік дивилися усі, і він часто був цікавим. Телеведучі шоу і новин вважалися володарями дум. “Шоу довгоносиків” теж мало свою групу фанатів, бо досі можна почути їхні фірмові фразочки на кшталт “Бройлєра побідили!” коли не у розмові, то в інеті.

Скетч про курочку Рябу – із першого випуску “Довгоносиків”. У студію напівбожевільного режисера з таким жеж помічником, приходить народний артист, щоб прочитати у радіоефірі казку про курочку Рябу, але на словах “не просте яєчко, а…” у нього закінчуєцця роздрукований текст… І тут все починаєцця…

Як таке шоу могло потрапити на телебачення? Дивні абсурдні жарти, лютий суржик, спецефекти у вигляді диму, неймовірний кураж і духовий оркестр пожежників. Плюс купа насильства – герої постійно лупили одне одного бітами, молотками, відрами з водою, стріляли з бутафорських пістолетів…

До того ж – у “Шоу…” розкішним доповненням був антураж: занедбані приміщення кіностудії ім. Довженка, реквізит і обстановка ще з епохи кіно й телебачення УРСР 70-тих років минулого сторіччя.

Але то було кльово, погодьтесь…
“Хай живе телебе-телебачення…”(с)

Хто нас дивицця? Випуск №17