Інший Челсі. Інший світ четвер, Бер 31 2011 

дякуючи френдам і columbus2.

…подивився фільм. Про це, власне, і читайте під катом

Advertisements

Im Memoriam середа, Бер 30 2011 

Весна і віроломство середа, Бер 30 2011 

Сьогодні годину тинявся по залитих сонцем і заставлених машинами тротуарах. Було так класно, що повертатись до офісу не було жодного бажання.

Зрозумів, що на жаль, таки знову прийшла весна. А я знову багато дечого не встиг зробити з того, що хотів зробити взимку. Розібрати, наприклад, книги, навести порядок на полицях і у шафах. Звильнити врешті-решт від паперів робочий стіл. Влітку цим займатися неможливо, оскільки це страшенно тужлива та копітка праця.

Весна прийшла, як завжди, зненацька. І знову ударила куди не ждав…

Черговий раз салютую і підкоряюсь віроломному плинові часу.

З.И. Хто придумав назву для чорно-білого кіно "Семнадцать мгновений весні"?..

* * *

Сьогодні – Eric Clapton середа, Бер 30 2011 

Цей британський рок-музикант по праву вважається одним із найвпливовіших діячів рок-музики.

За час своєї багаторічної кар’єри Ерік Клептон експериментував з різними стилями, але основою його завжди залишався блюз. Лауреат премії «Ґреммі», Командор Ордену Британської імперії, Клептон залишаєцця єдиним музикантом, якого тричі включали до Залу слави рок-н-ролу. Також він відомий і як активний громадський діяч – у 1997 році заснував благодійний фонд допомоги у лікуванні від алкогольної і наркозалежності (був і такий епізод у його житті).

Клептон приймав участь у записах багатьох відомих музикантів. На запрошення Джорджа Харрісона він записав сольну партію у пісні The Beatles «While My Guitar Gently Weeps», грав у записах Елтона Джона («Runaway Train», 1992), Стінґа («It’s Probably Me», 1992) і Шер («Love Can Build a Bridge», 1995).

Ерік Клептон – один з найбільш іменитих і авторитетних гітаристів нашого часу, виконавець, чия творчість стала школою і своєрідним еталоном для декількох поколінь рок-музикантів. Сам гітарист завжди вважав себе саме блюзовим музикантом. Патріарх рок-музики Клептон і сьогодні являє собою значну і помітну творчу силу.

Хіти Клептона

Справжня людЬІна-2010 вівторок, Бер 29 2011 

Огляд елітних порід-2010

Україна дізналася про своїх героїв. На церемонії “Людина року” за 2010-й рік. Учора

Гайда на De Phazz! вівторок, Бер 29 2011 

De Phazz цінують як знавці, прихильники класичних джазових та фанкових тенденцій, так і просто любителі хорошої музики. Назва групи De Phazz розшифровують як DEstination PHuture of jAZZ – «майбутнє джазу». Критики називають De Phazz улюбленою музикою інтелектуалів, а вокалістку групи Пет Епплтон – «одним з найважливіших голосів сучасного німецького джазу».

Досвідчену київську публіку De Phazz порадує своїми хітами і виконає композиції, які увійдуть до нового альбому.

Концерт De Phazz

Вона вівторок, Бер 29 2011 

Плач Єремії

Завтра прийде до кімнати
Твоїх друзів небагато,
Вип’єте холодного вина.
Хтось принесе білі айстри,
Скаже хтось — життя прекрасне,
Так, життя прекрасне, а вона…

(с) Кость Москалець

ЧОРНА ЛЕБІДЬ/BLACK SWAN неділя, Бер 27 2011 

Нарешті подивився фільм "Чорний лебідь" (Black Swan) з Наталі Портман (Natalie Portman), де вона зіграла дещо обділену життям балерину. Героїня актриси потерпає через появу в театрі іншої танцівниці, яка ніби хотітиме забрати всі її партії. Ситуацію загострить наближення важливої прем’єри, за кілька днів до якої героїня Наталі Ніна усвідомлює, що конкуренція є лише продуктом її хворої уяви. Та наскільки реальною буде інша танцівниця глядач має здогадатися сам, адже балерина Портман заплутуєцця у своїх мареннях та страхах.
Конкурентку героїні Наталі зіграла нова зірка Голівуду і наша землячка Міла Куніс

Балерина Ніна відноситься до категорії балетніх “трудяг” – вона власною працею, кров’ю і потом досягає того, що у більш талановитих танцівниць є від природи. Ця затиснута і закомплексована дівчина намагається знайти в собі те, чого в ній немає: пристрасті, вогню, скажених емоцій. Вона «технар», який вважає, що досконалості можна досягти філігранним за точністю виконанням рухів. Однак хіба можна судити про танець лише з точки зору правильності-неправильності, технічності-нетехнічності? Але це єдина шкала оцінок, за якою Ніна може обійти конкуренток. У ній начебто життя, тієї самої “іскри”, нібито немає, і вона, молода і красива, виглядає, немов стара. І ось, коли щастя зовсім близько, на горизонті виникає не менш приваблива і більш талановита Лілі з Сан-Франциско…

Режисер блискуче показав цей контраст: талант проти працьовитості, натхнення проти техніки. Лілі танцює, як живе, і живе, як танцює. Ніна ж намагається зобразити на сцені те життя, якої у неї ніколи не було, ті емоції, яких вона ніколи не відчувала. А імітація ніколи не зможе перевершити природність і ненаграність. Не випадково у Ніни кровоточили то пальці, то спина – їй силою, з кров’ю доводилося вичавлювати з себе те, чого так марно домагався від неї Тома́. Ніна відкусила від пирога більше, ніж могла проковтнути, але як же хочеться виблискувати на сцені у головній партії! І тут я би все-таки не погодився з режисерорм, а точніше з фіналом «Чорного лебедя»: скажу лише, що, як на мене, не можна вирватися на якісно інший рівень лише завдяки стану надмірного нервового збудження (якщо так, звичайно, можна назвати ці дивацтва, а, точніше кажучи, божевілля Ніни) і якогось екзальтованого екстазу, в якому перебувала королева лебедів. Так, вона могла наблизитися до досконалості, яке вона так силкувалася досягти, але пізнати, осягнути його повною мірою – навряд чи. Ніна на дев’яносто дев’ять відсотків зі ста була близька до цього, але останній, сотий відсоток доступний лише по-справжньому талановитим і обдарованим людям.

Не оминув режисер своєю увагою і одвічну проблему батьків і дітей. Еріка, мати Ніни, втілює собою один з найгірших варіантів поведінки батьків: «нехай моя дитина досягне того, чого я сам не зміг досягти». Такі ось шалені і фанатичні матусі і татусі записують своїх дітей у всі можливі секції або в якусь конкретну і починають планомірне промивання мізків на предмет того, що це їм, дітям, в першу чергу необхідні ці заняття, що вони їм ще подякують. Погодьтеся, знайомий сценарій. Мені завжди трохи шкода таких дітей: вони живуть життям своїх батьків, мріють їх мріями і реалізовують їх амбіції. Можливо і Ніна-то начхати хотіла в дитинстві на цей балет, та тільки хто її питав? Вже певно не мати, замкнувши свою дочку в дванадцятирічному безпорадному віці з усіма його атрибутами у вигляді плюшевих іграшок і рожевих шпалер на стінах кімнати.

У «Чорному лебеді» можна побачити ще багато іншіх мікротем, розвинути які режисер пропонує самим глядачам, і кожен з них точно знайде щось своє в цій картині. Але навіть якщо ідея й думки фільму вам не сподобаються, то не оцінити дійсно відмінну і якісну гру акторського складу не вийде: між усіма виконавцями немов хімія якась відбувається, вони неймовірно гармонують один з одним, що, безсумнівно, додає глядачеві задоволення від перегляду .

Усім, навіть тим, хто не любить балет, подивитися фільм рекомендуєцця.

перший досвід у YouTube

Life shit… неділя, Бер 27 2011 

запозичено у devchenka

Імідж України п’ятниця, Бер 25 2011 

Цікава робота у даному напрямку та її результати ТУТ>>>

Японія – феномен на фоні апокаліпсису п’ятниця, Бер 25 2011 

Тільки за останню чверть століття у світі відбулося кілька грандіозних природних і техногенних катастроф. Аварія на Чорнобильській АЕС, землетрус у Спітаку (1989 р.), потужне цунамі в Південно-Східній Азії (2004 р.), руйнівний буревій «Катріна» в американському Нью-Орлеані у 2005 році і, нарешті, недавній землетрус біля берегів Японії та аварія на атомній станції «Фукусіма».

Практично неминучим наслідком катастроф були жахливі історії, що потрапляли в кадри телехроніки: про банди мародерів, які зачищають багаті «білі» квартали Нью-Орлеана восени 2005 року, і частини національної гвардії та армії США (понад 50 тисяч осіб), які стріляють на ураження. Або чутки, що згодом таки підтвердилися, про «тихе», але не менш зухвале мародерство в Чорнобильській зоні, коли, починаючи вже з травня 1986 року, в 30-кілометровій зоні розграбовували покинуті квартири і процвітав — незважаючи на міліцейські блок-пости і колючий дріт по периметру зони — бізнес на вивезених з Прип’яті та навколишніх сіл предметах розкоші та металі, який «світився»… На київських, і не тільки, ринках жваво торгували роздобутим у Чорнобильській зоні «товаром».

У вірменському Спітаку також жирували звичайні мародери, але ще більше — «економічні», які крали і збували гуманітарну допомогу.

Дещо іншою була ситуація під час цунамі в Південній та Південно-Східній Азії, під час якого загинуло близько 60 тисяч людей. Але і в країнах цього регіону (Індії, Шрі Ланці, Таїланді, Малайзії, М’янмі), на островах Індійського океану військовослужбовці патрулювали уражені стихією райони, оскільки випадки мародерства були далеко не поодинокі.

А от у Японії, яка бореться з наслідками цунамі і продовжує боротьбу з «мирним атомом» (з евакуацією сотень тисяч людей у відносно безпечні зони), на цей момент не зафіксовано жодного (!) випадку мародерства. Цей факт вражає і викликає законне бажання хоча б пунктиром позначити причини такої поведінкової моделі жителів Японського архіпелагу. Імператор Японії Акіхіто у зверненні до свого народу сказав: «Ті, хто постраждав від землетрусу, не повинні втрачати надії, адже про вас не забудуть. Кожен японець повинен думати про майбутнє відновлення країни». У чому ж глибинне коріння такої впевненості у своїх силах, стоїчного благородства? Чому, зрештою, японці більше думають про ближнього, ніж про свою долю, і продовжують боротися зі стихією з високо піднятою головою?

У чому ж полягають причини та витоки феноменальної стійкості японського народу?

Вітер змін четвер, Бер 24 2011 

Кружит Земля как в детстве карусель,
А над Землей кружат ветра потерь,
Ветра потерь разлук обид и зла им нет числа,
Им нет числа сквозят из всех щелей
Сердца людей срывая дверь с петель,
Круша надежды и внушая страх
Кружат ветра кружат ветра…

off-top, проте також приблизно про те саме:

* * *

Не стало Елізабет Тейлор середа, Бер 23 2011 

На 80-му році жіття померла Елізабет Тейлор. Це сталося сьогодні в лос-анджелеській лікарні Cedars-Sinai. Про повідомив представник Тейлор, передає CNN.

Зірка "Клеопатри" була госпіталізована до лікарні шість тижнів тому із застійною серцевою недостатністю – хворобою, з яким вона боролася протягом багатьох років.

Елізабет Тейлор за своє життя встигла знятися у багатьох фільмах. Так, глядачі пам’ятають актрису за такими картинами, як "Клеопатра", "Кішка на розпаленому даху", "Приборкання норовливої", "Синій птах" та іншими.

А за ролі у фільмах "Баттерфілд,6" та "Хто боїться Вірджинію Вульф?" Тейлор була удостоєна премії "Оскар".

Сумуємо…

Сьогодні – все О.К.! середа, Бер 23 2011 

Вважається, що 23 березня 1839 (тобто 172 роки тому) вперше з’явився вираз “OK” – Всіма улюблений нині “о’кей”

За деякими відомостями в бостонській газеті «Morning Post» цей вислів з’явилося як жартівливе скорочення неправильно написаного «all korrect». Але нью-йоркські демократи вважають, що породили ОК саме вони, давши назву своєму клубу The Democratic OK Club (ОК – скорочено Old Kinderhook, містечко, в якому народився тодішній президент США Мартін ван Бюрен). І вже через місяць, як би підкріплюючи цю версію, в нью-йоркській газеті це скорочення з’явилося в його нинішньому значенні: «Чи не вважаєте ви, що все О. К.?»

Заради справедливості треба сказати, що взагалі-то версій висувалося багато. Взяли у цьому участь і греки, бо «ola kala» означає «все добре», і латиняни, які писали «omnia correcta», і фіни, зрідка упускають «oikea» – «правильно». Залучено були і французькі моряки, викриті у вживанні фрази «aux quais», що до правильності і коректності взагалі відношення не має, а просто означає «до причалу».Втрутилися і гаїтяни, які стверджували, що порт «Aux Cayes» славиться відмінним ромом. Навіть німці не залишилися осторонь: під час громадянської війни в Америці німці ставили під наказами скорочення О.К., яке могло означати «Oberkommando» (Головне командування).

Ну а зовсім уже завзяті дослідники визнали, що з’явилося це вираз завдяки … безграмотності президента Ендрю Джексона, який писав «oll korrekt» всупереч усім правилам. З приводу цієї версії протестували прихильники Джексона, які стверджували, що це він в індіанців перейняв їх улюблене слівце «okeh»

* * *

Вирвалось… вівторок, Бер 22 2011 

люблю життя! Люблю увесь світ! А-а-а-а!

Весна, весна, весна, весна прийде! понеділок, Бер 21 2011 

Нарешті весна!..

Я біду не вижену – сама з мене вискочить,
Побіжим, покотимся, заведемо бесіду.

Наберусь хороброщів, спитаю у горя:
«Чи мене не викине упасти у море?»

Всесвiту пронизливий, вiдкрий правди трiшечки:
«Чи мене не вистачить загинути повеснi?..»

(ц)


Тяга до життя

весняне

Добірка рідкісних фото знаменитостей субота, Бер 19 2011 

Originally posted by at Подборка редких фото знаменитостей

Очень много фоток (трафик!). Есть Турман в ластах с Барышниковым, Лори с мороженками, Джексон в образе Чаплина, Шварцнеггер с куклой, Шер на роликах, Бернард Шоу с доской для серфинга, Достоевский без бороды, Памела Андерсон до операция, Клаудиа Шиффер в подростковом возрасте и еще много всякого. Я, например, не знал, что Сталоне и Уорхол, Дали и Элис Купер встречались друг с другом очно.

Сталлоне С Энди Урхолом

Маколей Калкин и Элайджа Вуд

Траволта

Михаил Барышников и Ума Турман

і ще багатєнно! =) )

Дещо про алкоголь. Кашаса п’ятниця, Бер 18 2011 

Кашаса/Cachaça

   

Кашаса (Cachaça) є міцним прозорим алкогольним напоєм на кшталт джина або горілки. Кашасу іноді називають «білим ромом», а схожості з ромом їй дає вихідний матеріал – цукрова тростина. Саме з чистого соку цукрової тростини і виробляється цей бразильський напій. Цікаво, що на відміну від кашаси значна частина рому традиційно виготовляється з продукту переробки цукрової тростини – патоки.

Кашаса спочатку мала популярність як напій бразильських рабів і простолюдинів, з часом завоювала популярність серед усіх верств населення, а нині є захищеним найменуванням та національним алкогольним напоєм Бразилії.

Що ж стосується часу появи кашаси, то точну дату вже навряд чи вдасться точно визначити. Початком епохи виробництва цього виду спиртного слід вважати появу плантацій цукрового очерету в Бразилії, приблизно біля 1550 року.

Хоча існує безліч історій, достовірним залишається наступне: робітники цукроварень помітили, що сік цукрової тростини швидко починає процес бродіння і перетворюєцця в алкогольний напій. Народженням же сама кашаса має завдячувати першій перегонці такого забродженого соку.

На даний час бразильська кашаса виробляєцця безліччю дрібних господарств (фазенд) кустарним методом (міцність її визначається виробником і може досягати 54% об.), а також промисловим способом за суворим, встановленому на законодавчому рівні, регламентом (міцність коливається в межах від 39% до 40% об.). Причому кашаса може бути двох видів: без витримки – біла і витримана – «золота».

Експортують, зазвичай, фабричну кашасу, але більше цінуєцця та, яка вироблена на фазенді. Кашаса з фазенди робицця за старим традиційним способом, тому її партії невеликі та рідко потрапляють за межі Бразилії. Для збродження в подрібнену цукрову тростину додають кукурудзяне борошно, висівки пшениці, рис, сою чи зерно. Переганяють таку кашасу лише в мідних перегінних кубах. Потім така кашаса зберігається у дерев’яних бочках. А промисловий спосіб — це спрощена версія фазендового виробництва: зброджування посилюють хімічними добавками, воно знасно швидше, замість мідних перегінних кубів — перегінні колони повного циклу. Зберігається фабрична кашаса в металевих цистернах, а в бочках витримуєцця рідко.

Білий напій, як правило, розливається в пляшки одразу після процесу дистиляції. Темна або «золота» кашаса піддається витримці до 3-х років у дерев’яних бочках. Деякі виробники пропонують преміум-продукт з витримкою до 15 років. При цьому витримана кашаса добре передає увесь спектр ароматів того сорту дерева, з якого зроблені бочки. Часто кашасу витримують у бочках, що виготовлені із сортів породи деревини бальзаміку та фрейджо, які ростуть винятково у Бразилії.

Кашаса буває різною. Найдорожча нагадує хороше віскі або ж бренді, а кольором — слабкий чай з лимоном. Біла кашаса використовується в основному для приготування коктейлів (наприклад, Кайпірінья, португальською – Caipirinha)

Основні марки – Gabriella, Caninha 51, Pitu, Tatuzinho, Old 88, Muller, Paduana, Velho Barreiro та Ypioca. Я куштував деякі з них і маю вам сказати, що вони відрізняюцця досить відчутно за смаком.

Порада для вживання: кашасу п’ють у чистому вигляді маленькими ковтками з спеціальних стопок – шотів. У Бразилії перед вживанням цього напою часто проливають на підлогу кілька крапель, віддаючи таким чином данину святим.

Головною перевагою кашаси є її універсальність при приготуванні різного роду коктейлів. Прикладом найвідоміших міксів на основі кашаси може слугувати кальпірінья, Бока Лока Кашаса або Кабана Кашаса.
Цей екзотичний коктейль сьогодні є одним з найпопулярніших у світі після «Маргарити». Для нас він просто знахідка, оскільки цей коктейль чарівно приємний, легкий, і у ньому немає характерного алкогольного присмаку. Він простий у приготуванні, і дуже доступний за ціною.

Рецепт «Кайпірінья»:
1 свіжий лайм, розрізаний на 4 скибочки;
30 мл. кашаси;
20 г цукру;
колотий лід

Розім’яти 4 скибочки свіжого лайму, додати кашасу, цукор і змішати з подрібненим льдом. Подавати у низьких склянках.
Кайпірінья зазвичай, пропонуєцця як аперитив, але також є вдалим супроводом до м’ясних і рибних страв. Прекрасно поєднуєцця зі смаженим м’ясом і птицею, а лайм і алкоголь сприяють розщепленню жиру і більш швидкому засвоєнню важкої їжі.
Смачного! 😉

Музика-кашаса)))

My MacBook Pro п’ятниця, Бер 18 2011 

Сьогодні став власником MacBook Pro. Відчув себе істинним Маколюбом… Ну, після Віндоуз, звісно)
Красивий і гарнючий, сцуко! Ну, ви знаєте…
Дуже багато дечого в Маці посаджено на гарячі клавіші. Якщо їх вивчити (хоча це, звісно, довше) – то дійсно робота стає реально швидшою.
Менше часу на налаштування під себе для більшості програм. Не завжди, але часто.
А щу, скажу я вам, потужний комп. Чиста правда. Я не пам’ятаю, щоб він гальмував десь за пів-дня, окрім як при мережевих операціях.
І нарешті – найголовніше. Нема Вінди. Ти не чекаєш її завантаження, не чистиш реєстру, не влаштовуєш перезавантаження з кожного приводу установки чого-небудь серйозного в систему… Мак перезавантажують раз на пару тижнів, а так – можна тільки відправляти в сон. Прокидається він – за секунду. І все завжди працює.

Ну не вистачає, правда, звичних клавіш, таких як “Del”, наприклад…
А ще – клавіатура англійська і доводицця літери вгадувати(((

Дещо про алкоголь. Tequila середа, Бер 16 2011 

Tequila

Багато хто твердо переконаний що текіла – це горілка з кактусів. Насправді цей напій виробляють з агави, яка відноситься до родини лілій. До того ж текіла може бути вироблена виключно з блакитної агави (Agave Azul Tequilana Weber). Археологи впевнені, ця рослина вирощується вже понад 9 500 років.

Виробництво текіли контролюється на законодавчому рівні і дозволено лише в декількох штатах Мексики: Халіско, Гуанахуато, Мічоакан, Тамауліпас і Наяріт. Згідно з нормами в текілі повинно міститися 50 +1% соку агави, інша частина – спирт, отриманий з інших рослин. У елітних сортах текіли всі 100% напою виробляються з агави.

Історія створення текіли відносить нас в XVI-е століття, коли іспанці, які прибули на землі Мексики, стали переганяти сік агави і виробляти перші сорти сучасної текіли. Причиною створення цього напою стало те, що у прибулих з Іспанії колонізаторів просто закінчилися бренді та ром. Хоча, деякі історики стверджують, що текіла з’явилася майже на століття раніше, і її творцями є ацтеки.

Процес виготовлення текіли в основному такий як і у інших мескалів. Відрізняється він лише тим, що до натурального aguamiel — соку агави — додається цукор в пропорції 1:8 по вазі. Ферментація суміші триває чотири дні, потім суміш іде на перегонку. Кінцевий продукт виходить лише після другої перегонки.

Напій з агави ділять на кілька типів: срібна текіла (Blanko), золота (Joven), витримана (Reposado), надвитримана (Anejo). Текіла Blanko розливається до пляшок відразу ж після процесу дистиляції або ж витримуєцця протягом короткого часу в металевих чанах. Саме цей тип текіли і є основою для інших.

Текіла Joven або як її ще люблять називати Gold – це та ж срібна текіла, але з додаванням фарбників і ароматизаторів. Це може бути дубова есенція, карамель, цукровий сироп, гліцерин.

Текіла Reposado витримується в дубових бочках протягом 2-12 місяців. Ну, а текіла Anejo дозріває в бочках протягом 1-10 років.

Мої найулюбленіші сорти текіли: Jose Cuervo і Don Julio.

Порада для вживання: багато хто переконаний, що від текіли не буває похмілля. Насправді, це – лише міф (скажу як знавець: голова не болить у того, у кого її немає :)). І якщо перевищити дозу вживання цього напою, «фора голова» на ранок вам буде забезпечена.
Текілу знавці п’ють винятково у чистому вигляді. Після чарки йде дрібка солі, змішаної з перцем та іншими спеціями. Замість солі можна взяти шматочок лимону, точніше. Гурмани спочатку їдять лимон, потім п’ють текілу і закінчують сіллю. Текілу прийнято пити залпом із спеціальних невеликих вузьких стаканчиків – кабальїтос. Вона повинна бути не дуже холодною, але й жодним чином не теплою. Самі мексиканці радять перед тим, як пити текілу, з’їсти невеликий стручок перцю чилі.
Якщо ж ви не знавець, а звичайний споживач, то запивайте мескаль та текілу «Санґритою» («крівця»), в основі якої томатний та апельсиновий сік, цибуля та страшенно пекучий мексиканський перець — чілі. До речі, саме так і вживають текілу самі мексиканці)))
Текла також є основою для великої кількості різноманітних коктейлів та сумішей: з анісовою горілкою та льодом, грейпфрутовим, гранатовим соком та тертим пекановим горіхом, деколи її просто розбавляють газованою водою чи лимонадом (текіла-бум). Найвідоміший коктейль з текілою – це Маргарита, коктейль, що містить текілу з додаванням соку лайма чи лимону, цитрусового лікеру тріпл-сек та льоду.

І, нарешті, текільна музика

Дещо про алкоголь. Джин вівторок, Бер 15 2011 

Джин виготовляєцця зброджуванням зернової сировини і подальшої дистиляцією з шишкоягодах ялівцю. Міцність напою – в середньому 37,5-50% об.

У нашій свідомості джин асоціюєцця з англійськими піратами, які пили його кухлями, проте згідно з повір’ям, творцями джину були голландські ченці, які в 12 столітті виробляли горілку з ялівцю як ліки від бубонної чуми, а його назва походить від французького слова genievre, що означає «ялівець». І хоча суперечки щодо створення джину актуальні і сьогодні, значна частина істориків впевнені, що першим, хто виготовив цей напій, був голландський аптекар Сілвіус Де Ла Бо. Так, він у XVI столітті приготував мікстуру для лікування ниркових хвороб, яка складалася з зернового спирту і шишкоягід ялівцю. Ці ліки досить швидко прижились серед голландців. Через деякий час цей напій припав до вподоби і англійцям. А вже у XVII столітті Англія розпочала власне виробництво джину.

На сьогодні розрізняють два види джину – сухий (лондонський джин) і голландський. Однак це жодним чином не свідчить про місце його виготовлення.

Сухий джин виробляють за таким принципом: у зерновий спирт додають ароматичні компоненти і дистильовану воду. При цьому в якості ароматизаторів використовують не тільки шишкоягоди ялівцю, а й корицю, кардамон, кірки апельсину і лимону, аніс, кріп, імбир і багато іншого. Цей напій – прозорий.
У свою чергу, голландський джин виготовляється із зернового сусла і ялівцю, які змішуються з самого початку. В отриману після перегонки рідину додають воду, а також яловець і прогонять ще одну дистиляцію. Найчастіше голландський джин має золотавий відтінок. Цього досягають за допомогою витримки у дубовій бочці.

У виробництві джину його якість визначають три основних інгредієнти. Це спирт, рослинні прянощі і вода. Спирт, який використовуєцця для отримання джину, повинен мати міцність не менше 96% і бути бездоганно очищеним, не мати ні присмаків, ані сторонніх запахів. Базовою сировиною для його виробництва є в основному зерно.

Серед корисних властивостей джину є те, що це є традиційні англійські ліки від нудьги.

Одним з найпримітніших напоїв цього класу є добірний британський сухий джин Будлз (Boodle’s). Він виробляється фірмою «Кок Расел і К°», створеною у 1845 році. Свою назву джин отримав від лондонського клубу «Будлз». Заснований ще 1763 року, цей клуб славицця своєю кухнею і списком почесних членів. Що ж стосується напою з такою назвою, то у його виробництві використовуюцця доволі дорогі методи і найдорожча сировина.

Популярні види джину: Beefeater Gin (виробляєцця з 1820 р.), Bombay Sapphire, Booth’s, Gordon’s Gin, Finsbury (виробляєцця з 1740 р.), Seagram’s, Greenall’s, Tanqueray.

Порада для вживання: сухий джин найчастіше вживають у складі коктейлів. А ось голландський найкраще вживати у чистому вигляді.
Джин – найполіткоректніший з усіх міцних напоїв, він (якщо так можна висловитись) найбільш жіночий з усіх чоловічих напоїв. З тих пір, коли джин стали вживати розведеним або в коктейлі, він користується великою популярністю у слабкої статі. Хороший джин, що дегустуєцця у чистому вигляді, має залишати в роті відчуття приємного холоду («холодний як метал» – кажуть про джин в Англії), що служить противагою палючій дії алкоголю.

Ну і нарешті – пісня про джин

Наступна сторінка »