Музичний салон. Ніно Катамадзе середа, Чер 30 2010 

Небесна музика Ніно Катамадзе
 
Більше відео

Advertisements

Сьгодні – Antoine Marie Roger de Saint-Exupéry вівторок, Чер 29 2010 

 
1900–31.07.1944

Антуан де Сент-Екзюпері народився 29 червня 1900 року в Ліоні (Франція) у у старовинній дворянській родині. Він закінчив єзуїтську школу в Ле Мані, навчався в пансіоні католиків у Швейцарії, а в 1917 році став студентом школи образотворчих мистецтв у Парижі на факультеті архітектури. Його рідні готували йому блискуче майбутнє, проте хоча він і навчався в найкращих школах Європи, але доля хлопчика визначилася, коли в місті Амбер’є 12-річного Антуана взяв із собою в демонстраційний політ льотчик Габріель Сальєз.

У ті роки, на зорі ери повітроплавання, професія авіатора була рідкісною та романтичною, порівнянною із сучасною професією космонавта. Вона цілком відповідала характеру й устремлінням юнака, закоханого в небо.

У 1921 році Сент-Екзюпері був призваний на військову службу і став навчатися на курсах пілотів. Так він став спочатку військовим льотчиком, а потім льотчиком поштових авіаліній. Через рік він переїхав жити до Парижу і зайнявся письменництвом. Оскільки особливих успіхів творча праця не приносила, йому довелося працювати продавцем у книжковому магазині, а також продавати автомобілі.

У 1925 році Екзюпері стає авіаційним пілотом «Аеропосталь», він займався доставкою пошти до Африки. У 1927 році він отримав призначення керувати аеропортом Кап-Джуба на краю пустелі Сахари. Через два роки він став начальником відділення «Аеропосталь» в Буенос-Айресі.

У 1931 році знову літає на поштових маршрутах, а потім працює льотчиком-випробувачем. З середини 1930-х років займається журналістикою, у 1935 році кореспондентом відвідав Радянський Союз. Як кореспондент побував і на війні в Іспанії. У 1941-43 роках Екзюпері проживав у США, де і була написана його відома книга «Маленький принц».

31 липня 1944 Антуан де Сент-Екзюпері не повернувся з розвідувального польоту, де він мав виконати завдання з аерофотозйомки. Зовсім недавно вдалось віднайти місце загибелі Екзюпері: під товщею води Тірренського моря, недалеко від Марселя, був відшуканий іменний браслет, що його йому подарувала дружина, а також знайдені рештки літака.

Перше оповідання Сент-Екзюпері (1926) недаремно називалося «Льотчик», а перший роман (1929) — «Південний поштовий». Напередодні нового 1936 року на власному літаку вирушив у переліт Париж–Сайгон, щоб побити рекорд швидкості на цьому маршруті, але зазнав аварії у Лівійській пустелі. Цей випадок ліг в основу не лише його найвідомішого роману «Планета людей», але й казки «Маленький принц» — вершини творчості Сент-Екзюпері. З початку Другої світової війни повернувся до французької військової авіації, а після капітуляції Франції наприкінці 1940 року залишив батьківщину. У Нью-Йорку 1943 року вийшов друком «Маленький принц». Сент-Екзюпері власноруч ілюстрував його акварелями. Це єдине видання, яке побачило світ за життя автора.

* * *

Часто переглядаючи цікаві книги рука мимоволі відмічає якісь надзвичайно близькі тобі думки, те що хвилює тебе зараз… 
Ось такі помітки з «Маленького Принца» і «Планети Людей». Думаю, що це є близьким доволі широкому загалу…

 

Цитати з Екзюпері

Червень. Богуславщина. Екзюпері… понеділок, Чер 28 2010 

Квіти нашого життя )))

Маленький принц никогда еще не видал таких огромных бутонов и предчувствовал, что увидит чудо. А неведомая гостья, еще скрытая в стенах своей зеленой комнатки, все готовилась, все прихорашивалась. Она заботливо подбирала краски. Она наряжалась неторопливо, один за другим примеряя лепестки. Она не желала явиться на свет встрепанной, точно какой-нибудь мак. Она хотела показаться во всем блеске своей красоты. Да, это была ужасная кокетка! Таинственные приготовления длились день за днем. И вот, наконец, однажды утром, едва взошло солнце, лепестки раскрылись.
(сAntoine Marie Roger de Saint-Exupéry
  



Если любишь цветок – единственный, какого больше нет ни на одной из многих миллионов звезд, – этого довольно: смотришь на небо – и ты счастлив. И говоришь себе: «Где-то там живет мой цветок…»
(сAntoine Marie Roger de Saint-Exupéry
 


Люди выращивают в одном саду пять тысяч роз… и не находят того, что ищут.
(сAntoine Marie Roger de Saint-Exupéry
 



Знаешь… моя роза… я за нее в ответе. А она такая слабая! И такая простодушная. У нее только и есть что четыре жалких шипа, больше ей нечем защищаться от мира…
(сAntoine Marie Roger de Saint-Exupéry
 



Взгляните на небо. И спросите себя: «Жива ли та роза или ее уже нет? Вдруг барашек ее съел?» И вы увидите: все станет по-другому… И никогда ни один взрослый не поймет, как это важно!
(сAntoine Marie Roger de Saint-Exupéry
 


Всего-то у меня и было, что просто роза. Какой же я после этого принц?
(сAntoine Marie Roger de Saint-Exupéry
 

 

Більше цікавих фото

День оболтуса п’ятниця, Чер 25 2010 

Canzone Napoletana середа, Чер 23 2010 

Божественна музика, небесні голоси…

Неаполітанська пісня – це не просто якийсь музичний жанр, це особливий пласт італійської культури, що зародився, як це зрозуміло із самого терміну, у Неаполі. Відома ще з 13-го століття, неаполітанська пісня, що відрізнялася особливою ліричністю, співучістю і вишуканістю, увійшла в життя не тільки самих італійців, але і буквально підірвала музичний світ у 20-му сторіччі завдяки таланту Енріко Карузо (Enrico Caruso), Беньаміно Джильї (Beniamino Gigli), Маріо Ланца (Mario Lanza) і Робертіно Лоретті (Roberto Loreti), що включали зразки найкращих пісень цього жанру в свій репертуар. Досить назвати лише декілька з них, щоб відразу було зрозуміло, наскільки прекрасні неаполітанські пісні, і наскільки їх люблять люди у усьому світі. Адже хто не знає (або, принаймні, хоча б не чув) «Torna a Surriento», «’O sole mio», «Funiculi funiculà» або «Guaglione»? А чого варта «Dicitencello vuie»?!

Dicitencello vuie

Крим. Сотера. Червень субота, Чер 19 2010 

Сьогодні – Роберт Шеклі середа, Чер 16 2010 

1928 – 9 грудня 2005

Видатний фантаст був вихідцем з Одеси, звідки походило його коріння. Зважаючи на свою популярність в Україні та Росії (де фантастика завжди була розвинена і куди він неодноразово приїжджав на запрошення в якості почесного гостя), в останні роки життя Роберт Шеклі розглядав можливість оселитися на чорноморському узбережжі – недорогому, теплому і романтичному місці, що сприятиме творчості. Нажаль цим планам не судилося збутися.

У квітні 2005 року письменник відвідав Україну на запрошення організаторів конвенту «Портал-2005». У Києві Шеклі заявив: «Хочу переселитися в Україну або у Мексику». Проте в Києві знаменитому фантастові стало недобре і його доправили в приватну лікарню. Письменник не зміг заплатити приватній клініці «Борис» за своє лікування та перебування, – його борг зріс до 50 тисяч гривень (близько – 10 тис.дол.). Утім було зібрано достатньо коштів, щоб погасити борги. Коли Робертові Шеклі покращало, його доправили на батьківщину. Віктор Пінчук сплатив лікування та переліт Шеклі до США. Уже після повернення в США стан письменника стабілізувався, проте йому знову стало гірше і 9 грудня 2005 в приватній лікарні в Поукіпсі (штат Нью-Йорк) він помер.

З його творчості, крім оповідань, найбільш відомі романи «Корпорація «Безсмертя» (Immortality Inc., 1958), «Цивілізація Статусу» (The Status Civilization, 1960) та «Подорож e післязавтра» (Journey Beyond Tomorrow (інший переклад «Ходіння Джоеніса», 1962), повісті«Обмін розумом»( Mindswa, «Координати чудес» (Dimension Of Miracles) і «Квиток на планету Транай» (A Ticket to Tranai). Спільно з Роджером Желязни їм була написана серія з трьох книг Рудий Демон – «Принеси мені голову прекрасного принца» (Bring Me The Head Of Prince Charming), «Якщо з Фаустом вам не пощастило» (If At Faust You Don’t Succeed) і «П’єса повинна продовжуватися» (A Farce To Be Reckoned With).

Один з найбільш відомих, улюблених читачами і найбільш високо відзначених критиками творів – повість «Координати чудес» (1968) – про Тома Кармоді, який першим і єдиним із землян внаслідок помилки інтергалактичного комп’ютера виграв у галактичну лотерею приз. Намагаючись повернутись з Галактичного центру на Землю разом з призом, по дорозі додому Кармоді зустрічає унікальних особистостей – всіляких богів, які допомагають йому по мірі сил, просячи у того – звичайної людини – за це допомоги у вирішенні власних невирішених проблем. У цій повісті проявилися такі риси Шеклі, як невичерпна фантазія, унікальна філософія, оригінальність авторських версій створення світу і науки, переосмислення понять добра і зла і пошук сенсу життя.

Особливо актуальним для нас, як на мене, виглядає його повість «Квиток на планету Транай». Це розповідь про те куди заводять мрії. Особливо якщо ці мрії підігріті розповідями бувалих космічних мандрівників про планету Транай, про такий собі рай неземний. Але так чи ідеальний цей благословенний край-рай? Адже ніхто не розповість, що глава уряду Тран – заручник бажань жителів планети, що шлюб на цій планеті – раз і назавжди, а розлучення – тільки через смерть одного з подружжя. Іще багато-багато недомовок. Тобто треба вирішувати що ж там робити землянину, який звик до активної діяльності і до змін…

Дещо про причини і наслідки тієї кризи, у котрій ми знаходимось зараз, можна знайти в оповіданні «Дещо задарма» (Something for Nothing, 1954).

Його оповідання були настільки непередбачувані, настільки дотепно вивернуті, а ідеї такі численні й оригінальні, що його частенько підозрювали у прийомі наркотиків. Шеклі визнавав, що колись він вживав подібні засоби, проте це ніяк не було пов’язано з його творчістю. Він приймав їх у важкий період життя, тільки щоб почуватись краще. Для творчості ж завжди потрібна ясна свідомість і чистий, не затуманений мозок.
Ним написані також три гумористичних детективних романи про приватного детектива Хобе Драконіане: «Детективне агентство «Альтернатива» (The Alternative Detective), «Між Сциллою і Харибдою» (Draconian New York) і «Сома-блюз» (Soma Blues).

Читайте Роберта Шеклі, його талант, дар передбачення, тонка іронія і міцна сатира – те що цінувалось завжди і залишатимецця актуальним ще протягом довгого-довгого часу!

Под лаской плюшевого пледа… вівторок, Чер 15 2010 

Под лаской плюшевого пледа
Вчерашний вызываю сон.
Что это было? – Чья победа? –
Кто побежден?

Всё передумываю снова,
Всем перемучиваюсь вновь.
В том, для чего не знаю слова,
Была ль любовь?

Кто был охотник? – Кто добыча?
Всё дьявольски-наоборот!
Что понял, длительно мурлыча,
Сибирский кот?

В том поединке своеволий
Кто, в чьей руке был только мяч?
Чье сердце – Ваше ли, мое ли
Летело вскачь?

И все-таки – что ж это было?
Чего так хочется и жаль?
Так и не знаю: победила ль?
Побеждена ль?

Марина Цветаева
23 октября 1914

Піґмаліон та Ґалатея вівторок, Чер 15 2010 

Ось одна історія, яка сталася з царем Кіпру сином Бела і Анхіної, юним Пігмаліоном, що був майстром ліплення.

Одного разу Пігмаліонові вдалося вирізати з дорогоцінної слонової кістки статую молодої дівчини дивовижної краси. Чим частіше милувався Пігмаліон своїм творінням, тим більше знаходив у ньому достоїнств. Йому почало здаватися, що жодна зі смертних жінок не перевершує його статую красою і шляхетністю. Ревнуючи до кожного, хто міг би її побачити, Пігмаліон нікого не пускав до майстерні. На самоті – вдень у променях Геліоса, вночі при світлі смолоскипів – милувався та захоплювався юний цар статуєю, шепотів їй ніжні слова, обдаровував квітами і коштовностями, як часто це роблять закохані. Він назвав її Галатеєю, одягнув її в кармазин і посадив поруч з собою на трон.

Під час свята Афродіти, що відзначався усіма острів’янами, Пігмаліон в заміському святилище богині приніс їй жертви з благанням: «О, коли б у мене була дружина, схожа на моє творіння!»
Багато щирих молитов почула богиня у свій день, але біла вона милостивою лише до одного Пігмаліона, бо знала, що немає на усьому Кіпрі людини, яка кохала б так палко і щиро, як Пігмаліон. І тричі спалахнув у вівтарі жертовний вогонь на знак того, що Афродіта почула Пігмаліона і дослухалась його благань.

Як на крилах помчав цар до палацу. І ось він у майстерні, поряд зі своєю рукотворною коханою.
   – Ну що ж ти ще спиш? – звернувся він до неї з ласкавим докором.
   – Відкрий очі, і ти побачиш, що вже зійшла сонячна колісниця Геліоса, і він повідомить тобі добру звістку.

Промені лягли на обличчя зі слонової кістки, і Пігмаліону здалося, що воно трохи порожевіло. Схопивши свою подругу за руку, він відчув, що тверда кістка поступається потиску його пальців, побачив, що шкіра на обличчі стає білішою і на щоках проступає рум’янець. Груди розширилася, наповнившись повітрям…І Пігмаліон почув спокійне і рівне дихання сплячої красуні. Ось піднялися повіки і очі блиснули тієї сліпучої блакиттю, якою блищить море, омиваючи острів Афродіти.
Звістка про те, що силою любові оживлена кістка і народився не слон, якому вона належала, а прекрасна діва, за короткий час облетіла весь острів. Величезні натовпи стікалися на площу перед палацом, щасливий же Пігмаліон вже не боявся заздрісних поглядів і пересудів. Він вивів новонароджену, а люди, побачивши її красу, впали на коліна і гучно піднесли хвалу володарці Афродіті, що дарує любов усьому сущому, яка здатна оживляти камінь і кістку в ім’я кохання і для кохання.

Тут же на очах у всіх Пігмаліон проголосив дівчину царицею Кіпру і покрив її волосся царською короною. У пурпурному одязі з сяючим від щастя обличчям вона була прекрасна, як сама Афродіта…

Nino Rota. Romeo & Juliet. 1968 п’ятниця, Чер 11 2010 

 

Краса і дім… четвер, Чер 10 2010 


Мій платанчик…


Ще платанчик…


Троянди для вас)

Євґєній Грішковєц ))) вівторок, Чер 8 2010 


Страх висоти
Жіночий монолог із вистави Ґришковця «Планета»

Формула кохання понеділок, Чер 7 2010 

Сьогодні побачив пост своєї доброї знайомої, а у ньому цитата Еріха Фрома про кохання. Це примусило замислитись.

Здається, формула «він + вона = кохання» відома кожному з дитинства. Але чому так багато розбитих сердець, чому до останніх днів свого життя людина часто продовжує розв’язувати це нібито просте рівняння?

Проблема кохання надалі залишається таїною. Достеменно лише одне – скільки людей, стільки й історій кохання.

Можемо впевнено сказати, що поезія, література, музика, художнє мистецтво зробили найбільший внесок в розуміння формули кохання. Хоча сучасна психологія не пасе задніх і допомагає віднайти невідоме у формулі кохання.

Отже, «Я кохаю тебе» – означає, що «я відчуваю потребу в тобі, твоїй присутності. Я хочу бачитися, спілкуватися з тобою, повсякчас піклуватись про тебе, захищати і підтримувати тебе. Якщо тебе немає поряд, мрію про зустріч з тобою».

Психологи виявили у взаєминах закоханих три складові, які графічно зобразили у формі своєрідного трикутника кохання. Перша складова – пристрасть, яка, як правило, дає початок інтимним взаєминам.

Змістом пристрасті є потреба у фізичній присутності коханої людини, у тілесній близькості, потребі доторкатися. Фізіологічне збудження: почервоніння, тремтіння, прискорене серцебиття, ерекція тощо – невід’ємний прояв пристрасті.
Не випадково кажуть: «Не можу без тебе бути, мені тяжко без тебе, нудно, коли тебе немає…»

Наступна друга грань кохання – емоційні взаємини. Звичайно, емоційна близькість притаманна ще й друзям, батькам і дітям тощо. Однак саме для кохання дружба є зміцнюючим, стабілізуючим фактором.

Найважливішими якостями партнера, які необхідні для збереження любові ті, що допомагають підтримати дружні стосунки – чуйність, терпимість, взаємоповага, незлопам’ятність, поступливість, почуття гумору.

Третьою гранню любовного почуття називають моральні угоди, подібність структури свідомості. Це так звана раціональна, ціннісна сторона взаємин, духовна, моральна прихильність. Тобто, спільність світоглядних цінностей. Саме вони підтримують вогнище любові приязню, вдячністю, самовідданістю.

На основі вище викладеного маємо досить переконливу формулу кохання. Вона має такий вигляд: чим довші сторони трикутників пари і чим більше вони наближаються до рівносторонніх та збігаються між собою, тим щасливіше кохання чоловіка і жінки

З плином часу характер кохання обов’язково змінюється і це тягне за собою зміну довжини сторін трикутника. Коротшою може стати сторона, що означає пристрасть і подовжиться сторона, якою зображають моральні угоди.

Ця психологічна концепція не є принципово новою. Ще в 4 столітті нашої ери в індійському епосі «Гілка персика» згадується: «Кохання живиться трьома джерелами. Потяг тіла породжує бажання. Потяг душі – дружбу. Потяг розуму – повагу. І тільки поєднання трьох джерел породжує любов».
Якими бувають союзи двох сердець?

Любов без дружби та моральних угод називають сліпою закоханістю чи безглуздою пристрастю. Сліпе кохання часто руйнує долі. Прикладом такого типу любові є численні коротко тривалі романи, які зав’язуються на вечірках, курортах, відрядженнях.

Навіть, якщо буде оформлений шлюб, такий союз, зазвичай, нетривалий і швидко розпадеться. Пригадаємо героїв «Крейцерової сонати» Лева Толстого. Пристрасть, яка час від часу допомагала налагодити стосунки в ліжку, не змогла підтримати стосунки за межами спальні.
Інший тип союзу, який базується на еротичному потязі, та певній схожості поглядів пари на життя.

Емоційне життя, потреби спілкування таких людей залишаються відчуженими. Цей союз називають марною або голлівудською любов’ю, оскільки такі союзи утворюються досить часто серед відомих людей – кінозірок, музикантів, фотомоделей.

Така пара відокремлено співіснує, разом розв’язує лише певні майнові чи фінансові справи, лишаючись при цьому в приватному житті. Взаємини, які будуються лише на основі певної угоди, рано чи пізно руйнуються. Такий тип взаємин – це пуста любов.

Зовсім інша доля у пари, яку об’єднує почуття, яке породжується не тільки взаємними домовленостями, а й дружбою, прихильністю, повагою та партнерством. Подібні взаємини можуть скластись між самотніми літніми людьми, або й молодими, які хочуть позбутись самотності, усвідомлюючи важливість товаришування і взаємодопомоги. Таку любов можна назвати компанійською.

Спектр позитивних емоцій, взаємопідтримки та взаєморозуміння може з часом скорочувати психологічну дистанцію спілкування, породжувати бажання тілесної близькості, стимулювати розвиток сексуальних стосунків.

Результатом може бути повна, гармонійна любов. Потрібно пам’ятати, що любові-дружбі притаманні дуже важливе: подільність та саморозкриття «Я», міжстатеве порозуміння, партнерська поведінка.
Романтична любов – це комбінація пристрасті та дружби, особливо в ранньому юнацькому віці. Цей тип стосунків згасне сам собою, якщо не збагатиться обопільними моральними зобов’язаннями закоханих.

Кохання – почуття вибіркове та односпрямоване. Любов приходить тоді, коли ми зосереджуємо свої думки, увагу, вчинки тільки на ньому чи на ній. Саме винятковою ступінню зосередженості на іншій значущій людині можна відрізнити любовне почуття від закоханості. Закоханість орієнтована на саму себе: «Собою я заповнюю твій світ».
Розповсюдженою є думка, що кохання – це залежність. Часто говорять: «Я не можу жити без мого чоловіка (жінки, коханого), адже я так люблю його (її)». Але це не кохання, а паразитизм.
Якщо для виживання потрібна інша людина, то значить, що ви паразитуєте на цій людині. Двоє кохають один одного, якщо вони здатні обійтись один без одного, проте вибрали жити разом.
Потреба жити разом виникає від бажання поділитись, дати, від переповненості почуттями любові, а не від бажання отримати від партнера того, що бракує.

Сучасний дослідник кохання Морган Скотт Пек вважає, що кохання розширює, а не зменшує душу; воно не вичерпує, а наповнює особистість. Ціль кохання – сприяння духовному розвитку самого себе і того, кого любиш. Він розуміє любов, як дію, діяльність, а не лише почуття. Справжнє кохання, на думку автора, є актом волі; воно означає зобов’язання і діяльну мудрість.

Психологи підкреслюють: головна передумова оптимальних взаємин чоловіка та жінки, довгого життя їхньої любові – психологічна сумісність пари.
А це означає, що людські якості обох партнерів можуть або доповнювати один одного, або збігатися. А ще важливо, щоб він та вона мали, передусім, однакову систему життєвих цінностей, особистісних прагнень, соціальних орієнтації та поглядів на життя.

Гомер Сімпсон – найвеличніший персонаж кіно і телебачення вівторок, Чер 1 2010 

  

Гомер Сімпсон з мультсеріалу "Сімпсони" опинився на верхній сходинці рейтингу найвеличніших персонажів кіно і телебачення. Культурне досягнення зафіксовано!

Таким чином, Гомер Сімпсон обійшовши навіть чаклуна Гаррі Поттера та Рейчел Грін з "Друзів", пише The Daily Mail.

Список найвеличніших персонажів, створених в кіно і на телебаченні за останні 20 років був опублікований виданням Entertainment Weekly.

Рейтинг був складений за результатами опитування читачів журналу.

Згідно з думкою респондентів, саме Гомер Сімпсон – є "героєм" сучасного кіно- та телесвіту.

Окрім пожирача пончиків до першої десятки потрапили: Гаррі Поттер, Баффі-винищувачка вампірів, Тоні Сопрано з "Клану Сопрано", Джокер, Рейчел Грін з "Друзів", Едвард руки-ножиці, Ганнібал Лектор, Керрі Бредшоу з "Сексу у великому місті", Губка Боб Квадратні Штани.

Загалом же у ТОП-100 найвеличніших персонажів кіно і телебачення можна зустріти імена Бората, Фокса Малдера і Дани Скаллі з "The X-Files", Карт мана з "Південного парку" і Остіна Пауерса.

Серіал "Сімпсони" з’явився на екранах вперше у 1989-му році. На сьогоднішній момент випущено вже 464 епізоди серіалу. Наразі у США показують 21-й сезон.

А нещодавно лінгвісти з міжнародної групи Today Translations назвали найцінніші слова Сімпсонів. Головним внеском серіалу в англійську мову було названо вигук "d’oh!" Гомера Сімпсона.

Ольга Кормухіна: заслужена рок-співачка СРСР вівторок, Чер 1 2010 

Сьогодні – п’ятдесята річниця Ольги Кормухіної – чудової рок-вокалістки, володарки російської національної музичної премії «Овація» і титулу "Кращий голос Росії». Її називають російською Тіною Тернер. Відкрита, щира, азартна, безкомпромісна, у тому числі і до самої себе, вона співає про кохання хрипким голосом.
Оля Кормухіна поза віком і поза модою. Їй на роду було написано стати співачкою…

ВРЕМЯ ПРИШЛО

Більше відео