скоро свята п’ятниця, Лис 28 2014 

* * *

не зважаючи на оточуючу обстановку, Різдво і новий рік будуть за календарем, а значить за якийсь тиждень-два треба обов’язково повторити наш традиційний вітальний флеш-моб з вітальними листівками. Усі минулорічні адреси френдів у мене збереглися, але я напевно знаю, що дехто з френдів у поточному році їх змінив, а тому повідомляйте зручним для вас способом (приватним повідомленням у фейсбук чи твітер) про нові адреси і давайте вітати один одного зі святами як колись – листівками.

Бо насправді це страшенно приємно – вітати когось і отримувати від когось вітальну листівку навзаєм. Тож заохочую вас усіх вас до привітання один одного: френд привітай френда, бо що іще гарного та доброго залишилось у цьому житті, що дозволило б нам нехтувати листівками?

Долучайтеся!



install tracking code

@adamnet

змінити систему понеділок, Лис 10 2014 

>>>Незалежність, що впала нам до рук, первинне нагромадження капіталу в 1990-х, новий застій в епоху Кучми, косметичний націоналізм Ющенка, безчинство Януковича, весь наш клоунський політичний процес, де і “ліві”, і “праві”, і “червоні”, і “жовто-блакитні” виявлялися абсолютно однотонними й однаково безідейними, тобто, строго кажучи, “однопартійними” — все це було брижами на поверхні при відносній стабільності глибин. Не можна сказати, що зовсім нічого не змінювалося в сокровенних внутрішніх суспільних процесах, — став же можливим Майдан, наприклад. Але революція, на жаль, не гарантує тривалих системних змін у суспільстві.

Перемогти систему — означає перемогти совок, що вгніздився в нас самих. Перемогти конформізм і подвійну мораль, які майже за сто років виживання стали основною стратегією. І ніякі “сорок років по пустелі” — останнє, на що уповають найневиправніші оптимісти, — не врятують. Бо (навіть якщо ми вже в пустелі) ми носимо свій полон у собі й передаємо його у спадок.

Назвавши свою революцію Революцією Гідності, ми інтуїтивно вхопили суть необхідних змін. Гідність — це, зокрема, неприйняття брехні, зокрема того її підступного різновиду, який ми називаємо подвійною мораллю, того, що полягає в підміні понять. Але потім виявилося, що це просто вдала назва. Подвійна мораль знову вижила, залишилася з нами. Хвороба, яку ми майже діагностували, в останній момент вислизнула з поля зору, прикрившись пилом ще одного поваленого з постаменту Ілліча. Символічна жертва вкотре була принесена “на спокуту” — і нічого насправді не спокутувала. читати далі, важливо>>>



Amazing and shiny stats

@adamnet