«Ах, с этим ничего не поделаешь, – сказала кошка, – здесь все сошли с ума».
«Откуда же ты знаешь что я сошла с ума?» – спросила Алиса.
«Ты должна быть такой, – сказала кошка, – иначе бы ты здесь не была»
Минулими вихідними нарешті не без зусиль вдалось познайомитись з баченням Тімом Бартоном продовження моїх дитячих вражень від такої ж дитячої літературної класики – «Аліси в країні чудес» та «Аліси у Задзеркаллі».
У фільмі Бартона навряд чи можна знайти або ж хоча відчути спорідненість персонажів із героями творів Льюїса Керрола, де Аліса «переміщуєЦЦя» від одного химерного персонажу до іншого. Тому, мабуть, режисер вирішив додати у класичну історію «екшн» та «глибину».
Сценаристи і режисери створили свою власну історію, задіявши керролівських персонажів. За сюжетом стрічки, 19-річна Аліса Кінґзлі має заручитися із нелюбим їй молодим та бундючним лордом. На святкуванні заручин, дівчина помічає білого кролика у жилетці і біжить за ним. Далі – падіння у нору та зустріч із химерними жителями Низокраю.
Виявляється, що Аліса вже була там у дитинстві, але забула про це (сюжет аналогічний спілбергзькому Пітеру Пену). Тепер їй доведеться боротися із жорстокою Червоною Королевою, яка тероризує її друзів за допомогою страшного дракона Жерберковта (Jabberwocky). Бік Аліси беруть Біла Королева, Божевільний Капелюшник, Чеширський Кіт, Соня а також Круть та Верть.
Досить кумедним було те, що у фільмі одяг Аліси не зменшувалася разом з нею, як це було в книжковому оригіналі, що дозволяло милуватися Алісою в різних туалетах. Наприкінці фільму, Аліса, як і належить сучасній пристойної феміністці, починає займатися бізнесом, а не віддаватися хитромудрим мріям і заплутаним снам.
Загадка фільму у тому, як на одному шматку целулоїду змогли уміститися два протилежні світогляди та дві абсолютно несхожі між собою творчі особистості. Творчість Льюїса Керрола близька до постмодернізму, який полюбляє мовні ігри та розхитування сталих ідентичностей. В той же час Тім Бартон – типовий модерніст, який прагне насамперед самовираження. Він усе життя розповідає одну-єдину історію, що базується на переживаннях власного дитинства та юності.
У фільмі Бартона навряд чи можна знайти або ж хоча відчути спорідненість персонажів із героями творів Льюїса Керрола, де Аліса «переміщуєЦЦя» від одного химерного персонажу до іншого. Тому, мабуть, режисер вирішив додати у класичну історію «екшн» та «глибину».
Зрештою, Бартон переробив дилогію про Алісу «під себе»: дівчина стала дивачкою та фантазеркою, що конфліктує із вікторіанськими нормами та правилами. З’являються у фільмі й батьки Аліси, яких не було в оригінальних творах. Врешті-решт, після відвідин Низокраю, Аліса полишає жіночий світ кринолінів, фіжм і кніксенів та перетворюється на високого, стрункого, блідого та дивакуватого андрогіна, типового героя фільмів Бартона. Та й сам Низокрай набув типових бартонівських рис: у саду, поряд із балакучими квітами, можна помітити Дерево Душ із «Сонної ущелини» та підстрижені кущі а-ля «Едвард Руки-Ножиці». У баладі книжкової «Аліси» Жирберковта перемагає відважний юнак, чий подвиг у фільмі повинна здійснити сама Аліса. Що вона, ясна річ, і робить, нагадуючи при цьому Жанну д’Арк в чарівно-сексуальному обладунку і кольчузі, що еротично подзенькує у неї на стегнах. Зовнішність юної, але повнолітньої Аліси вдало доповнюють біляві кучері, що хвилюються по її плечах. Дівчина чарівно юна, але глідачів інформують, що вона дев’ятнадцятирічна, тому педофілом ніхто себе не відчує. :]
Джонні Депп як завжди чарівний, але схожий на свого героя з шоколадної фабрики. Про свою іпостась Едварда Руки-Ножиці він також не забув 🙂
Абсолютно потрясні і кумедні улюблені персонажі книги: Чеширський Кіт з голубуватим рестайлингом та блакитна гусінь з моноклем, цо курить кальян і є провидцем-філософом. Правда, гусінь я уявляв з пушком по тілу… 😉
І хоча «Аліса у країні чудес» повністю позбавилась керролівського духу, стрічка залишає чудові враження. Вона яскрава, динамічна та місцями дуже кумедна. А додаткової чарівності картині надає неперевершений український дубляж. Коли у вас немає завищених очікувань (адже «Аліса» видається такою книжкою з вкрапленнями езотерики, зі складними конотаціями, з таємними змістами і іншими витівками), то фільм вам сподобається. Режисер не ставив собі завдання в точності повторити книгу, тому фільм «Аліса в Країні чудес» – не ребус, не інтелектуальна вигадка, а фільм-казка. Мені здалося, що дуже правильно вибрана актриса на роль Аліси – зовсім неочевидна на перший погляд дівчинка. І в цьому теж є смак.
У певному сенсі цей фільм для маленьких дітей. Але якщо у дитини є п’ять уявних «Аліс» (а останнім часом перевидань книг, записів казок було чимало), то передбачити, як ця Аліса «подружиЦЦя» з усіма іншими, досить важко. Оскільки всі ми в дитинстві переживали драму розбіжностей наших уявлень про книжкових героїв з їх екранними образами: «Як же так? Все не по-справжньому, це зовсім не те…». Безумовно, ми уявляємо собі все зовсім інакшим, але найголовніше – приймати речі такими, якими вони є, а не такими, якими ми їх очікуємо побачити. Власне, головний сенс «Аліси…» саме в цьому.
Leave a Response »
adamnet 