* * *
за останніх два десятки років довелось (чи пощастило) добряче поїздити по світах, побачити усякого і от що мушу сказати. Ніде, ну практично ніде, ні у австрійських супермаркетах чи американських молах, ні у міланських бутіках чи угорських плазах, ані на фрацузьких ринках чи тайських базарах продавець/касир НИКОЛИ, риючись у конторці/касі/ гаманці,у тебе не запитають чогось на кшталт: “а чи є у вас 3 долари (євро, бата, форинта etc.) 67 центів?”.
зате наші дівчатка/жінки/тітки/хлопці-касири у супермаркетах, магазинах, базарах, блять, десять хвилин тебе мордуватимуть подібними питаннями.
думаю, що у наших людей це на генетично-ментальному рівні уже, ну як пам’ять про 93й, 96й, 98й і 2008й роки і те, що відбувалось тоді з грошима.
чи може помиляюсь і це – звичайний пофігізм і невміння організувати свою роботу?
adamnet 
:)В кишені на такий випадок треба мати жменю дрібних і десятку по гривні. Мені це дуже помага.
А взагалі-то, базарювання – це такий психотренінг і гра на нервах! причому в хорошому сенсі. Люблю брати за живе селянок, балакати з ними… Бува, виведеш когось на чисту воду, а потім самій незручно: навіщо? – думаєш…
Я проведу експеримент!) На питання продавця, чи нема в мене гривні тридцять вісім копійок, я скажу: а ви знаєте, що в жодній країні цивілізованого світу у магазинах не задають таких запитань, бо завжди здатні дати решту? А потім зберу усі відповіді.
ну базари – то таке, там нечасто зловживають цими речами, а справно дають решту,
але ж я ніяк не втямлю інше – чому у супермаркетах-магазинах подібне стало щоденною нормою?
о! це було б інтересно)
подивимось. буду ходити з блокнотиком і ручкою)
це дуже олдскульно)
це як?)
тобто у стилі “олд скул”)
у гуглі про це шось є?))
не знаю, але думаю, що у нього є все
ну або майже все )
вопшем, з гуглу я зрозуміла, що ходити з блокнотом і ручкою – це старомодно))
тре з планшетом)
то вже хіба шо коли мій ноутік піде на покій… сім років відпрацював і зара як новенький після ремонту)
одне іншому – не завада
а планшет – то така штучка, як у вас? мені така подобається, бо люблю “гладити” пушками пальців екран. це в мене якесь особливе задоволення)
схожа штука, так)
Ага. Одного разу мене запросили на пару днів у Цюріх. Господарі дали гроші за дорогу, готель, і добові, і як це водиться у Швейцарії, просто дали одну тисячу франків однією купюрою. Може ще якийсь дріб’язок, але в результаті я опинився у місті лише із однотисячною купурою, а дуже хотілося пити. У простому супермаркеті (Migros) я взяв пляшку води і шоколадку. На касі просто мовчки дали здачу, і навіть не запитали, чи в мене є менша купюра.
я якраз про те самісіньке)
Предлагаем вам новейшие и рабочие читы для игр. Рады будем вас видеть на нашем сайте.
[url=http://4eates.ru/][/url]