Широк и желт вечерний свет,
Нежна апрельская прохлада.
Ты опоздал на много лет,
Но все-таки тебе я рада.

Сюда ко мне поближе сядь,
Гляди веселыми глазами:
Вот эта синяя тетрадь –
С моими детскими стихами.

Прости, что я жила скорбя
И солнцу радовалась мало.
Прости, прости, что за тебя
Я слишком многих принимала.

 Двадцать первое. Ночь. Понедельник.
Очертанья столицы во мгле.
Сочинил же какой-то бездельник,
Что бывает любовь на земле.

И от лености или со скуки
Все поверили, так и живут:
Ждут свиданий, боятся разлуки
И любовные песни поют.

Но иным открывается тайна,
И почиет на них тишина…
Я на это наткнулась случайно
И с тех пор все как будто больна.

Январь 1917, Петербург


Ганна Андріївна Ахматова (справжнє прізвище – Горенко) народилася в сонячній Одесі (11) 23 червня 1889 року в сім’ї відставного флотського інженера-механіка. До речі, мати поетеси – Інна Еразмівна Стогова похована у селі Слобідка-Шелехівська (Хмельницька область), де відкрито музей родини Ахматових. Своїм предком по материнській лінії дівчинка вважала ординського хана Ахмата, від імені котрого згодом і утворила свій псевдонім.

Через рік сім’я переїхала в Царське Село. А у 1906 – 1907 роках Ахматова навчалась у Київській Фундуклеївській жіночій гімназії, по закінченню якої продовжила навчання на Київських вищих жіночіх курсах та Вищих історико-літературніх курсах Раєва у Петербурзі.

Першого вірша Анна написала у 11 років. Батько їй заборонив підписувати вірші прізвищем Горенко, і вона взяла для цього дівоче прізвище прабабусі по жіночій лінії Параски Федосіївни Ахматової (у заміжжі – Мотовилова).

У 1910 році вона вийшла заміж за провідного представника і засновника акмеїзму Миколу Гумільова.

Поетичний стиль Ганни Ахматової відрізнявся яскравим поєднанням конкретності словесних образів і вражаючим лаконізмом з оновленими ритмами. Головна, хоча і не єдина, тема віршів Ахматової – кохання.

Значна частина її творчості присвячена Україні. Зокрема – це поетичний цикл «Київський зошит», збірка «Вечір». А у 1958 році Г. Ахматова переклала на російську мову збірку поезій Івана Франка «Зів’яле листя».

Останній тост

Я научилась просто мудро жить…

А.Ахматова. “Я сошла с ума, о мальчик странный…”

* * *