І читати ТУТ>>>

Над Новоросійськом також цієї ночі були чутні вибухи, гул літаків, виття сирен і голос Левітана. На руїнах палацу культури, який хотіли урочисто відкрити в день початку війни, і де потім проходила лінія фронту, відтворювали події воєнних років.

Яку мету переслідують усі ці реконструкції? Кому потрібні всі ці акції «пам’яті» і урочисті промови – молодим, дорослим чи тим небагатьом стареньким ветеранам, котрі ще залишаються з нами?
Цікаво було б почути різні думки з цього приводу.

Якось всі ці патріотичні акції та мітинги (георгіївські стрічки, червоні прапори, паради-шоу), які починають проходити у нас із завидною регулярністю, хоч і здаються спочатку дещо недоречними, а часом і безглуздими, насправді несуть винятково пропагандистську функцію. І розраховані вони на одне: якщо сто разів поспіль почуєш “халва”, то рано чи пізно повіриш, що стало солодко…

* * *