Сьогодні – Робертіно Лоретті п’ятниця, Жов 22 2010 


Robertino/Roberto Loreti

Робертіно Лоретті народився 22 жовтня 1947 року у Римі. З дитячих років захоплювався співом, мав феноменальну пам’ять. Його мама – сеньйора Чесіра згадувала, що він із трирічного віку почав наспівувати різні пісеньки. Варто було тільки йому почути мелодію, як він відразу її повторював. У шестирічному віці співав у церковному хорі. А у вісім років його запросили заспівати у Римському оперному театрі. І вже в цьому віці він став заробляти собі на життя, виконуючи пісні в ресторанах.

Хлопчиком він приймав участь у конкурсі для непрофесійних співаків, який проводився на італійському радіо. Переможців визначали радіослухачі, які телефоном повідомляли до редакції ім’я обраного ними співака. Робертіно витримав усі чотири тури і завоював перше місце та золоту медаль. Це дозволило тринадцятирічному хлопчику увійти до складу виконавців, які розважали учасників і глядачів Олімпійських ігор 1960 року, що проходили у Римі. Робертіно виступав у кафе «Ґранд-Італія» на площі Ефедра.

Коли він виконував свою улюблену пісню «O Sole Mio», його почув датський музичний критик Вольмер Соренсен. Він записав на магнітофон його пісні, потім розшукав батька Робертіно – Орлан до і сказав: «Мені подобаються ці пісні Якщо вони сподобаються і моїм колегам у Данії, то я можу запросити Вашого сина до Копенгагена, щоб він міг вчитися музики і виступати Чекайте телеграму…» А через три дні на ім’я Робертіно прийшла телеграма, в якій було написано лише одне слово: «Приїзди».

Чотири роки Робертіно Лоретті жив у Данії і об’їхав з гастролями увесь світ. У 1962 році він приїздив і до СРСР, виступав у Москві. Тоді у Союзі він мав шалений успіх і неймовірну популярність. З усіх вікон влітку лунало: «Джамайка, Джамайка», платівки із дванадцятьма піснями, які виконав Робертіно у тому концерті, видавалися величезними тиражами.

Близько чотирьох років Лоретті подорожував з концертною програмою по усьому світу. З настанням перехідного віку прийшла і тривала творча перерва. Але вже з 1964 року шанувальники могли знову насолоджуватися співом Лоретті. У його творчості з’явилися власні твори. У міру дорослішання голос Робертіно змінився, втративши свій дитячий тембр (дискант). Співак продовжив естрадну кар’єру вже з баритональним тембром.

У 1988 році у Сполучених Штатах знімався фільм, присвячений пам’яті Маріо Ланца і режисери запросили Лоретті знятися у головній ролі.

Він і сьогодні продовжує виступати по всьому світу і записувати платівки. Але все ж найяскравішим і пам’ятним світові є його дитячий період творчості і напрочуд чистий і красивий хлоп’ячий голос.

 

Пісні Робертіно

Advertisements

Canzone Napoletana середа, Чер 23 2010 

Божественна музика, небесні голоси…

Неаполітанська пісня – це не просто якийсь музичний жанр, це особливий пласт італійської культури, що зародився, як це зрозуміло із самого терміну, у Неаполі. Відома ще з 13-го століття, неаполітанська пісня, що відрізнялася особливою ліричністю, співучістю і вишуканістю, увійшла в життя не тільки самих італійців, але і буквально підірвала музичний світ у 20-му сторіччі завдяки таланту Енріко Карузо (Enrico Caruso), Беньаміно Джильї (Beniamino Gigli), Маріо Ланца (Mario Lanza) і Робертіно Лоретті (Roberto Loreti), що включали зразки найкращих пісень цього жанру в свій репертуар. Досить назвати лише декілька з них, щоб відразу було зрозуміло, наскільки прекрасні неаполітанські пісні, і наскільки їх люблять люди у усьому світі. Адже хто не знає (або, принаймні, хоча б не чув) «Torna a Surriento», «’O sole mio», «Funiculi funiculà» або «Guaglione»? А чого варта «Dicitencello vuie»?!

Dicitencello vuie