Ліричне від Pat Metheny середа, Лис 28 2012 

* * *

Last Train Home – Pat Metheny

Advertisements

Осіннє листя неділя, Лис 11 2012 

* * *

Іноді щось незвичайне і жадане насправді знаходицця зовсім поруч. У найнесподіванішому місці.
Треба лише уважно придивитись.

осіннє листя

Осіннє субота, Жов 13 2012 

***

Палять листя, дим струмує
Відійшло кохання.
Панно чиста я сумую
З вечора до рання.
Дні за днями пролітають, серце сушать,
А музичка грає,
Не питає, не втішає – тільки тужить,
А за чим не знає
(с) Кость Москалець

Ліричне від Бреґовіча (на Чистий Четвер) четвер, Кві 12 2012 

Дощ вівторок, Бер 20 2012 

Знову прекрасна пісня від Віктора Морозова і Костя Москальця – ДОЩ

Ще однанадзвичайно гарна пісня: Віктор Морозов – Кость Москалець. Зірка ясна

Прошу пані :) вівторок, Бер 20 2012 

Прошу пані!
Я не маю права
Не сказати про таку красу
В пані гарні ноги – особливо права
Я великий букет пані принесу

Віктор Морозов – Прошу пані

* * *

Ага!
Елєганцка нога
Ага!
Ше й либонь дорога
Шо то за кобіта!
Шо за фелічіта!
Мушу я почути як ми скаже “Ага!”

далі текст пісні (автор – Андрій Паншишин)

Традиційно середа, Лют 1 2012 

правда, середа саме сьогодні…


профессор Лебединский-никому не скажу

світлий смуток із минулого

Зірка ясна субота, Січ 28 2012 

Віктор Морозов – Кость Москалець. Зірка ясна

Надзвичайно проникливо і дуже лірично.
Я пишаюсь, що є френдом таких людей. Чесно

@adam from net

Дещо про маніпуляції вівторок, Січ 17 2012 

Free
To manipulate
When I stipulate
That’s my prerogative
I tell you
Free
To manipulate
When i stipulate
It’s going round round
Tell you what i’ve found

Відпустка за власний рахунок. Про кєно (сентиментально-ностальгічне) четвер, Січ 5 2012 

Катя – типова круглолиця російська дівчина, що працює вихователькою у дитячому садочку десь у чорта на рогах, у Верхньоярську. Вона приїздить до Москви, щоб зустрітися з симпатичним молодиком-бабієм Юрієм, з котрим вона познайомилася під час його відрядження до цього самого Верхньоярська.
Протягом короткого часу, не зважаючи на усі перепони, вона робить, здаєцця, неможливе, щоб бути з цим бабієм: розшукує його у величезному місті, отримує у заступника міністра відпустку за свій рахунок (звідки і назва фільму), переносить терміни своєї турпоїздки до Угорщини, оскільки цей Юрій їде туди у відрядження, отримує в подарунок від французької фірми дорогущий вимірювальний прилад для його роботи. Однак, її наполегливість тільки докучає Юрі (власне, що можна зрозуміти). Проте, коли в готелі в Угорщині Катя виграє якийсь імпровізований конкурс краси, Юрій прозріває і кардинально змінює своє ставлення до Катрі. Проте все йде до того, що він пізно спохватився. У Катю закохується друг і колега Юри, красень-мадяр і покинутий дружиною одинокий батько Ласло. Щоб зустрітися з Катею знову і розповісти їй про своє кохання, Ласло приїздить до чорта на роги, до Верхньоярську, і закопує там “майське дерево” заквітчане стрічками у мерзлу землю. Фінал фільму залишається відкритим, проте дуже передбачуваним – судячи з погляду Каті.

Власне саме кєно:

Пам’ятаю, як я дивився цей фільм вперше. Було 1 січня 1982 року, після шумної новорічної гулянки з друзями я сидів удома. Програми час не було, а замість цього – показували це кіно. Дві серії відразу. Через свою сентиментальність я на одному подиху проковтнув цю ліричну комедію, яка видалась мені страшенно цікавою і зворушливою, через що, мабуть, і запала у пам’ять.

Але життя страшенно цікава і бентежна річ. Пройшло десять років і я став працювати з мадярами, сам подовгу жив у Будапешті, любив бувати у Вишеграді і зупинявся у готелі Silvanus, де знімався цей фільм, проте жодного разу про нього не згадав. А от учора, пізно вночі, випадково натрапив на це кєно і знову, як тридцять (мамадарагайя!) років тому не зміг відірватись від екрану.

Але тепер дивився я іншими очима, маючи тридцятирічний життєвий досвід і досвід спілкування як з круглолицими російськими баришнями, так із мадярами. Бачив купу ляпів, зокрема – пов’язаних з Будапештом, тодішнім КЗоТом, “Супутником” і т.п. Та від цього фільм не став менш сентиментальним і зворушливим.

А ще з подивом для себе відзначив, що повільний танець, коли Юрій вперше побачив красуню у Катриній особі, відбувався під мою найулюбленішу саксову композицію – тему з “Black Orpheus”

Несповідимі шляхи твої, Господи…

@adam from net

Снова осень закружила карусель мелодий…(с) четвер, Вер 1 2011 

Рано-вранці знову прийшла осінь. Літо понесло з хмарами на південь. Чи треба збиратися вслід за ним, чи може провести його без жалю?
Осінніми днями я знову ловитиму літо…

ліричне всяке-таке – під катом

Нова пісня від Олени Касьян вівторок, Лип 19 2011 

Originally posted by at post

Довбодзьоби. Елегія середа, Лют 2 2011 

Я тобою хворію. Мені не позбутись хвороби.
Я виходжу надвір. Ти далека, немов горизонт.
Я дивлюся у небо. У небі летять довбодзьоби.
Нині осінь. А значить, у них міграційний сезон.

Серед вати хмарин довбодзьоби співають надривно
про загублене щастя, якого не видно ніде.
І здається мені, наче я полетів би за ними,
і здається мені, наче я довбодзьоб між людей.

Та у мене нема навіть дзьоба. Мовчу вже про крила.
Тож гукну їм услід: гулі-гулі, курли вашу мать!..
Рівномірно розмазавши сльози і соплі по рилу,
я цигарку палю. В далечінь довбодзьоби летять…

© Михайло Карповий, 2008

Сьогодні – Висоцький вівторок, Січ 25 2011 

Моя метрика где-то в архиве хранится,
А архив в сорок первом под Минском сгорел.
Так что, может, мне двадцать, а может быть тридцать,
Ну а месяц рожденья я выбрал апрель.
В апреле солнце припекает,
В апреле – первого – все врут.
А за апрелем май бывает,
А в мае любят, а в мае пьют.
Мать моя умерла в сорок третьем в Калуге,
Кто отец мой, быть может, не знала и мать.
Место жительства я себе выбрал на юге,
А места притыченья не нам выбирать.
В апреле солнце припекает,
В апреле – первого – все врут.
А за апрелем май бывает,
А в мае любят, а в мае пьют.

* * *

Спасите наши души!
Мы бредим от удушья.
Спасите наши души,
Спешите к нам!
Услышьте нас на суше –
Наш SOS все глуше, глуше,
И ужас режет души напополам!

*  *  *

В какой день недели, в котором часу
Ты выйдешь ко мне осторожно?..
Когда я тебя на руках унесу
Туда, где найти невозможно?..

* * *

И чудаки – еще такие есть –
Вдыхают полной грудью эту смесь.
И ни наград не ждут, ни наказанья,
И, думая, что дышат просто так,
Они внезапно попадают в такт
Такого же неровного дыханья…
Их голосам дано сливаться в такт,
И душам их дано бродить в цветах.
И вечностью дышать в одно дыханье,
И встретиться со вздохом на устах
На хрупких переправах и мостах,
На узких перекрестках мирозданья…

* * *

Мы успели – в гости к богу не бывает опозданий.
Так что ж там ангелы поют такими злыми голосами?
Или это колокольчик весь зашелся от рыданий,
Или я кричу коням, чтоб не несли так быстро сани?

* * *

Многие лета – тем, кто поет во сне.
Все части света могут лежать на дне,
Все континенты могут гореть в огне,
Только все это не по мне.

* * *

Трішки більше