Поетічєскіє вєчєра Неділя, Вер 1 2013 

* * *
хоча уже думаю, що боянчєг, проте не міг втриматись від спокуси істиного поетичного слова
леді енд джентльмени, лет мі інтрод’юс – Марина Верета – поетеса, Член Асоціації Українських Письменників (зауважу – поряд з Оксаною Забужко, Сергієм Жаданом, Тарасом Прохаськом, Андрієм Бондарем, Максимом Стріхою etc.), Психолог, Автор 8 Виданих Кніг.
Авторські (і акторські) права застережені.

Отже, вмощуйтеся зручненько і слухайте уважненько

жалко, што твой васильок
от моєй васіліски дальок

Японія – феномен на фоні апокаліпсису П’ятниця, Бер 25 2011 

Тільки за останню чверть століття у світі відбулося кілька грандіозних природних і техногенних катастроф. Аварія на Чорнобильській АЕС, землетрус у Спітаку (1989 р.), потужне цунамі в Південно-Східній Азії (2004 р.), руйнівний буревій «Катріна» в американському Нью-Орлеані у 2005 році і, нарешті, недавній землетрус біля берегів Японії та аварія на атомній станції «Фукусіма».

Практично неминучим наслідком катастроф були жахливі історії, що потрапляли в кадри телехроніки: про банди мародерів, які зачищають багаті «білі» квартали Нью-Орлеана восени 2005 року, і частини національної гвардії та армії США (понад 50 тисяч осіб), які стріляють на ураження. Або чутки, що згодом таки підтвердилися, про «тихе», але не менш зухвале мародерство в Чорнобильській зоні, коли, починаючи вже з травня 1986 року, в 30-кілометровій зоні розграбовували покинуті квартири і процвітав — незважаючи на міліцейські блок-пости і колючий дріт по периметру зони — бізнес на вивезених з Прип’яті та навколишніх сіл предметах розкоші та металі, який «світився»… На київських, і не тільки, ринках жваво торгували роздобутим у Чорнобильській зоні «товаром».

У вірменському Спітаку також жирували звичайні мародери, але ще більше — «економічні», які крали і збували гуманітарну допомогу.

Дещо іншою була ситуація під час цунамі в Південній та Південно-Східній Азії, під час якого загинуло близько 60 тисяч людей. Але і в країнах цього регіону (Індії, Шрі Ланці, Таїланді, Малайзії, М’янмі), на островах Індійського океану військовослужбовці патрулювали уражені стихією райони, оскільки випадки мародерства були далеко не поодинокі.

А от у Японії, яка бореться з наслідками цунамі і продовжує боротьбу з «мирним атомом» (з евакуацією сотень тисяч людей у відносно безпечні зони), на цей момент не зафіксовано жодного (!) випадку мародерства. Цей факт вражає і викликає законне бажання хоча б пунктиром позначити причини такої поведінкової моделі жителів Японського архіпелагу. Імператор Японії Акіхіто у зверненні до свого народу сказав: «Ті, хто постраждав від землетрусу, не повинні втрачати надії, адже про вас не забудуть. Кожен японець повинен думати про майбутнє відновлення країни». У чому ж глибинне коріння такої впевненості у своїх силах, стоїчного благородства? Чому, зрештою, японці більше думають про ближнього, ніж про свою долю, і продовжують боротися зі стихією з високо піднятою головою?

У чому ж полягають причини та витоки феноменальної стійкості японського народу?