Музика бондіани за 50 років п’ятниця, Жов 5 2012 

* * *

Півстоліття тому, п’ятого жовтня 1962 року в світовий прокат вийшов перший фільм про агента 007 – “Доктор Ноу». Трохи пізніше цей день назвали всесвітнім Днем Джеймса Бонда і сьогодні він відзначає своє п’ятдесятиріччя.


Весь світ якимись чином намагаєцця відзначити цю дату. Так, у Великобританії покажуть прем’єру документальної стрічки про творців бондіани «Все або нічого». У Нью-Йорку, у музеї сучасного мистецтва – усі фільми про улюбленого кіногероя. Лос-Анджелес присвятить Бонду ніч музики, а кінофестиваль у Торонто – виставу про знаменитий бондівський стиль – стиль ідеального чоловіка.

Одним з пунктів сьогоднішнього свята стала прем’єра саундтреку до чергової стрічки про пригоди агента 007, яка називатимецця «007: Координати «Skyfall» (трейлер тут: http://youtu.be/iu_p6m5AHCs). На мій погляд – це одна з найкращих музичних тем Джеймса Бонда в історії усієї «бондіани».

Нову пісню виконала нинішня британська зіркова співачка Адель. Авторами композиції є сама Адель і продюсер Пол Епворт (Paul Epworth), який також є співавтором хіта Адель «Rolling in the Deep».

«Skyfall» записана у студії Abbey Road за участю оркестру у складі 77 музикантів.
Прем’єра нової серії Бонда відбудеться 23 жовтня. Агента 007 знову зіграє Деніел Крейг, а у роль лиходія виступить Хав’єр Бардем.

Адель – «SKYFALL» (2012)

ADELE – Skyfall

Що стосуєцця мене, то я (як і Лос-Анджелес:) найбільш у бондіані ціную музику, яка є набагато якіснішою за, власне, самі фільми, і у створенні котрої брали участь нейвідоміші і найкращі музиканти та виконавці.

Витративши значний шмат часу на підбірку-музичний салон, пропоную і вам згадати цю музику – декілька найбільш вдалих пісень з фільмів про агента МІ6 Джеймса Бонда.

Дивіцця і слухайте під катом

Advertisements

Про кєно (французьке) понеділок, Тра 28 2012 

François Ozon. 5X2

Історія сучасної подружньої пари Жиля і Маріон, що показана у п’яти епізодах їх подружнього життя: розлучення, обід з друзями, народження первістка, весілля і знайомство…

Paolo Conte – Sparring Partner

Паоло Конте

Тиждень з Монро середа, Лют 8 2012 

Дивіцця у Києві від завтра))

My Week With Marilyn – Official Trailer [HD]

Greta Garbo середа, Лют 1 2012 

Видатна американська акторка шведського походження, популярна в епоху німого кіно й «золотої ери» Голлівуду. Одна з найвизначніших і найзагадковіших зірок Голлівуду. У 1950 визнана найбільшою зіркою німого кіно ХХ століття. У 1954 році була відзначена почесною премією Оскар. У 1999 році увійшла до топ-п’ятірки у рейтингу найвидатніших кінозірок за версією американського інституту кіномистецтва. Відома своїм амплуа загадкових, фатальних жінок і надзвичайно замкнутим способом життя, повною відмовою від реклами й спілкування із пресою й шанувальниками.

Хоча найбільшого свого успіху актриса досягла в німому кіно, вона на диво легко і безболісно перейшла на звукові фільми і стала однією з його ікон, а її голос із хрипотою відразу зробив її улюбленицею публіки.

Французька співачка Мілен Фармер у своєму дебютному альбомі «Cendres De Lune» присвятила одну пісню саме цій актрисі. У музичних програшах пісні звучить справжній голос Гарбо, узятий з різних уривків фільмів, в яких вона грала.

Кіно в Різдво. Хранитель часу (Hugo) неділя, Січ 8 2012 

подивився, цікаво було подивитись на таке 3Д від самого Мартіна Скoрсезе, який є одним з моїх улюблених і якого я вважаю одним із класиків сучасності. з його фільмів я дивився немало: від “Таксиста”, “Кольору грошей”, “Останньої спокуси Христа” і “Казино” до “Банд Нью-Йорку”, “Авіатора”, “Відступників” та “Острову проклятих” і, звичайно ж, завдяки цьому про нього в мене сформувалось така думка. після “Хранителя часу” вона тільки укріпилась і він підтвердив своє реноме.

ідучи на фільм, я не зовсім розумів про що він буде. трейлер анітрохи не допомагає у цьому сенсі. а, до того ж, наш прокатний переклад назви фільму також уводить в оману. проте потім стає зрозуміло, що цей фільм зовсім не про хранителів, і не про час. це кіно про саме кіно, про його призначення і роль у нашому житті. врешті-решт про хлопчика Г’юґо: про нього і загадку механічного чоловічка, через якого Г’юґо і починає діяти. такою є зав’язка фільму, секрет якої не вдаєцця розгадати до самого фіналу.

спочатку здається, що цей фільм – це фентезі чи якісна комп’ютерна анімація. але насправді там немає ні літаючих драконів, ні чаклунів, ані якоїсь незвичайної магії. хіба що магія кіно та магія Парижу. просто фільм настільки добрий, що, здається, такого не може існувати у реальності. звісно, зазвичай хлопець, який живе у башті годинника на залізничному вокзалі, де усе таке красиве, сам він чистий, ситий і не жебракує, а є у нього лише одна справа – ремонтувати годинники, навколо такі гарні люди – так можливо це занадто неймовірно, але у фільмах завжди прикрашають реальність і ніхто ж не називає їх через це фентезі. до слова, Мартін Скорсезе і сам намагається перетворити свій фільм на чарівне видіння, сповнене прекрасних, величних і зворушливих образів. і в даному випадку формат 3D виглядає дуже доречно

актори, усі як один, класні і зіграли вони дуже гарно (з Сашею Бароном Коеном включно). взагалі акторський склад підібраний дуже вдало і переміщений у таку обстановку, куди усі вписуються якнайкраще. кожен перебуває у тій ролі яка йому найбільше підходить. та й, мабуть, це один з багатьох фільмів, який зроблений у 3D зовсім не дарма. дуже гарно виглядає, коли десь посередині фільму показують старе німе, чорно-біле кіно у 3D. такий собі несподіваний синтез старого і нового.

а ще – Місто. Париж у “Хранителі часу” – окремий персонаж. він палахкотить вогнями, вабить прекрасними краєвидами, заворожує своїми таємницями та розчулює романтичним настроєм. у фільмі маестро Скорсезе поєдналися фантазія про втрачену епоху, де керують механіка та парова машина, а також ностальгія за невинними мріями власного дитинства.

кінцівка фільму також дуже радує. це геппі-енд, але не такий приторно солодкий, яким його роблять у багатьох стрічках. це просто сповнений добра кінець, як і взагалі увесь фільм просякнутий теплотою. тут не буде якоїсь строгої моралі, він не буде намагатися вас чомусь навчити, насаджувати свою думку. просто це кіно залишить гарне враження.

гарне кіно, без зайвих слів. рекомендую)

@adam from net

Відпустка за власний рахунок. Про кєно (сентиментально-ностальгічне) четвер, Січ 5 2012 

Катя – типова круглолиця російська дівчина, що працює вихователькою у дитячому садочку десь у чорта на рогах, у Верхньоярську. Вона приїздить до Москви, щоб зустрітися з симпатичним молодиком-бабієм Юрієм, з котрим вона познайомилася під час його відрядження до цього самого Верхньоярська.
Протягом короткого часу, не зважаючи на усі перепони, вона робить, здаєцця, неможливе, щоб бути з цим бабієм: розшукує його у величезному місті, отримує у заступника міністра відпустку за свій рахунок (звідки і назва фільму), переносить терміни своєї турпоїздки до Угорщини, оскільки цей Юрій їде туди у відрядження, отримує в подарунок від французької фірми дорогущий вимірювальний прилад для його роботи. Однак, її наполегливість тільки докучає Юрі (власне, що можна зрозуміти). Проте, коли в готелі в Угорщині Катя виграє якийсь імпровізований конкурс краси, Юрій прозріває і кардинально змінює своє ставлення до Катрі. Проте все йде до того, що він пізно спохватився. У Катю закохується друг і колега Юри, красень-мадяр і покинутий дружиною одинокий батько Ласло. Щоб зустрітися з Катею знову і розповісти їй про своє кохання, Ласло приїздить до чорта на роги, до Верхньоярську, і закопує там “майське дерево” заквітчане стрічками у мерзлу землю. Фінал фільму залишається відкритим, проте дуже передбачуваним – судячи з погляду Каті.

Власне саме кєно:

Пам’ятаю, як я дивився цей фільм вперше. Було 1 січня 1982 року, після шумної новорічної гулянки з друзями я сидів удома. Програми час не було, а замість цього – показували це кіно. Дві серії відразу. Через свою сентиментальність я на одному подиху проковтнув цю ліричну комедію, яка видалась мені страшенно цікавою і зворушливою, через що, мабуть, і запала у пам’ять.

Але життя страшенно цікава і бентежна річ. Пройшло десять років і я став працювати з мадярами, сам подовгу жив у Будапешті, любив бувати у Вишеграді і зупинявся у готелі Silvanus, де знімався цей фільм, проте жодного разу про нього не згадав. А от учора, пізно вночі, випадково натрапив на це кєно і знову, як тридцять (мамадарагайя!) років тому не зміг відірватись від екрану.

Але тепер дивився я іншими очима, маючи тридцятирічний життєвий досвід і досвід спілкування як з круглолицими російськими баришнями, так із мадярами. Бачив купу ляпів, зокрема – пов’язаних з Будапештом, тодішнім КЗоТом, “Супутником” і т.п. Та від цього фільм не став менш сентиментальним і зворушливим.

А ще з подивом для себе відзначив, що повільний танець, коли Юрій вперше побачив красуню у Катриній особі, відбувався під мою найулюбленішу саксову композицію – тему з “Black Orpheus”

Несповідимі шляхи твої, Господи…

@adam from net

Бертолуччі. Конформіст понеділок, Сер 22 2011 

маса задоволення. знову і знову
весь фільм можна подивитись у ютьюбі. раджу

Знову Мушкетери Дюма. Тепер – 3D Мушкетери понеділок, Сер 15 2011 

Канальї! Вони знову зробили це!)))))
Голівуд-Німеччина, Міла Йовович – Міледі, Орландо Блум – Бекінґем, 3D і всьо такоє… Прем’єра – восени

Дещо на цю тему: d ‘Artagnan та його Бригада

Сьогодні – Emmanuelle Béart неділя, Сер 14 2011 

Еммануель Беар – одна з найкрасивіших жінок французького кінематографа. Окрім численних ролей в кіно, відома як активістка правозахисного руху та посол ЮНІСЕФ.

Еммануель Беар народилася 14 серпня 1963 року в родині Ґі Беар, знаменитого французького композитора, поета і шансоньє. Разом зі своїми братами та сестрою вона виховувалася далеко від міської суєти на півдні Франції недалеко від Сен-Тропе. У 13 років Еммануель подивилася фільм «Мадо» за участю Ромі Шнайдер і з цього моменту вирішила стати актрисою.

Для того щоб оволодіти англійською мовою, Еммануель вирушила на навчання до Монреаля, де працювала нянею. Та жеж вона познайомилася зі знаменитим режисером Робертом Олтманом. Повернувшись до Франції, Еммануель відвідувала уроки акторської майстерності і отримала свою першу телевізійну роль в “Raison perdue”.

Популярність їй принесла роль білявої пастушки, що танцює голою у полі у фільмі Клода Беррі «Manon des Sources» в 1986 році, а крім популярності ще й «Сезара», як кращій актрисі другого плану.

У 1996 році Еммануель Беар знялася в американському блокбастері “Місія нездійсненна” разом з голлівудською суперзіркою Томом Крузом. Кілька років Еммануель Беар була «обличчям» знаменитої фірми “Крістіан Діор”.

Один найяскравіших фільмів за участю Еммануель Беар – “Nathalie…”

Vabank! четвер, Сер 4 2011 

Fa, fa, fa…
Fi, fi, fi, fi, fi.
Szu, szu, szu…
Szy, szy, szy, szy, szy.
Ka, ka, ka…
Ki, ki, ki, ki, ki.
Du, du, du…
Dy, dy, dy, dy, dy…

Роберт Редфорд та Пол Ньюмен нервово курять десь збоку, коли Януш Махульсський шляхетно і красиво відновлює справедливість і карає пиху і зрадництво

Фортуна часто позбавляє нас глузду, то тут, то там зваблюючи нас своїми принадами. Проте хто жодного разу не грав з нею ва-банк, тому вона навряд чи усміхнецця.
Ще один карколомний віраж – і гра скінчилася, а твоя карта – бита. Але доля прихильною буде до того, хто йшов ва-банк і ніколи не переймався якимись умовностями…

Jeszcze Raz Vabank

Tekst piosenki: http://www.tekstowo.pl/piosenka,jacek_chmielnik,jeszcze_raz_vabank.html

Щасти вам усім!