* * *

зараз ще раз прочитаю і вийду

Кость Москалець

Наша зла неволя між байдужих свічад
Закінчилась вночі серед літа.
Ангел сніжнокрилий зняв останню печать
І ледь чутно сказав: «Треба вийти».
Треба встати і вийти,
Встати і вийти,
Нову
Свічу запалити.
Над собою здійняти,
Долю шукати,
Більше її не втрачати.
Назавжди-назавжди-
назавжди-назавжди,
Назавжди-назавжди-
назавжди-назавжди.
Келії самотні і молитви палкі
Розчинились у водах світання.
Наші сірі очі, наші руки тонкі,
Наша перша кров і остання.
Ангел чистий співає,
Нечистий стріляє,
Світ
У пітьмі потопає.
Треба встати і вийти,
Свічу запалити,
Більше її не гасити
Назавжди-назавжди-
назавжди-назавжди,
Назавжди-назавжди-
назавжди-назавжди.
У твоєму лоні нам не буде страшно.
В ніжному полоні буде нам
відважно.
Довго мерехтіла непотрібна свіча,
Догорали поламані крила,
Постаті виходили з розбитих свічад,
І сурма золота голосила.
Треба встати і вийти,
Встати і вийти,
Нову
Свічу запалити.
Над собою здійняти,
Долю шукати,
Більше її не втрачати.
Треба вітати і вийти




Advertisements