* * *

75-та річниця від дня народження Василя Стуса

* * *

Струнка, білява, з синіми очима,
Неначе лебідь з хвилі вдалині
(В вечірній тиші ми лише одні), —
Мені вона привидилась вві сні.

І я завмер, милуючись плечима,
Не бачачи обличчя. Раптом — крик,
Надтріснутий, і немічний, і милий,
Мене ж покинули тоді останні сили,
А образ … образ, ніби привид, зник.

Сон (нона), 1955

Advertisements