George Gershwin
1898 – 11/07/1937

Серед найвідоміших вистав на його музику: “Будьте ласкаві, леді” (Lady, be good, 1924), “Божевільна” (Girl Crazy, 1930) і сатиричні “Хай гримить оркестр” (Strike Up the Band, 1930) та “Про тебе я співаю” (Of Thee I Sing, 1931). За останній твір автора було удостоєно Пулітцерівської(!) премії.

Першу, можливо не надто вдалу спробу запровадження елементів джазу у композицію традиційного типу Гершвін зробив в одноактній опері “135-та вулиця” (135th Street), що була написана для шоу Дж.Вайта “Скандали” у 1923 році.

Проте вже наступний твір у подібній змішаній манері – “Рапсодія в стилі блюз” для фортепіано з оркестром (Rhapsody in Blue, 1924) буквально перевернула американський (і не лише) музичний світ. Цей твір, хоч і є дещо рихлим за формою та інколи зловживає повторами, завдяки винятковій оригінальності і жвавості мелодики, ритму, а головне завдяки яскраво національному колориту отримав широке міжнародне визнання. І можна без перебільшення стверджувати, що “Рапсодія” Гершвіна є найбільш часто виконуваним у всьому світі твором, який створений американським автором.
До речі, з цим музичним твором пов’язане також ім’я Пола Вайтмена, цього “короля джазу”. Саме він запропонував Гершвіну взятись за симфонізування джазу, але той до ідеї поставився досить скептично. Можете собі уявити яким же ж було здивування композитора, коли у газеті він прочитав, що рівно через місяць відбудеться концерт Вайтмена і його оркестру, для якого Гершвін напише експериментальний твір! У Джорджа не було іншого виходу, як взятись за роботу. На прем’єру “Рапсодії” прийшли такі композитори, як Леопольд Годовський, Сергій Рахманінов, Фріц Крейслер, Леопольд Стоковський, Ігор Стравінський, Ернст Блох. І навіть така досвідчена публіка прийняла твір із захопленням. Власне після цього кожен новий твір Гершвіна ставав видатною подією, його тріумфом, і кожному новому експерименту публіка аплодувала.

За “Рапсодією” був написаний фортепіанний концерт Фа мажор (1925), теж, можливо, не у всьому досконалий за формою і не такий оригінальний за матеріалом, але треба визнати, що він безумовно захоплює своєю емоційністю.

Поїздка до Європи надихнула Гершвіна на створення програмної симфонічної сюїти “Американець у Парижі” (An American in Paris, 1928), досить привабливого твору, у котрому виявилася висока майстерність автора.

Вершиною творчого шляху Гершвіна стала баладна опера “Порґі і Бесс” (Porgy and Bess, 1935) за п’єсою Д.Хейварда “Поргі”. Це не тільки найбільша зріла музика Гершвіна (зокрема, пісні з цієї опери – серед найкращих серед створених композитором за все життя), але, на мою думку, – і краща американська опера взагалі.

Важко знайти людину, якій не відома знаменита музика Гершвіна і неможливо не погодитися, що її автор – геній. А між тим у Гершвіна (сина емігранта з Одеси Джейкоба Гершовіца) навіть не було музичної освіти. У 12 років він став самостійно вчитися грі на фортепіано, котре було куплено для його старшого брата Айри, і сам осягав мистецтво написання музики. Його постійно обтяжувала власна музична малоосвіченість. Якось він навіть вирішив взяти пару уроків композиції у Моріса Равеля, але той відмовився і, у свою чергу, запитав Гершвіна, яку плату він узяв би за те, щоб вчити самого Равеля.)

Цікаве про знамениту музику Джорджа Гершвіна є тут, тут і тут
(дякую та )

У 1925(6) році Гершвін написав оперету “Пісня полум’я”, яка містить “Козацьку любовну пісню” ( Cossack love song) за мотивами пісні “Їхав козак за Дунай”.

А раніше я писав про пісню Колискова (із опери “Порґі і Бесс”)

* * *


Lullaby, 1919

Blue Monday (135th Street Blues), 1923

Rhapsody In Blue, 1924

Piano Concerto in F, 1925

An American in Paris, 1928


part 2


part 3

Summertime (Porgy and Bess), 1935

Advertisements