Ностальгія за Тосканою неминуча і вона приходить уже через кілька десятків кілометрів, коли пагорби змінюються рівниною, а кипариси поступаються місцем невигадливим деревам. Туга ця є невиліковною, а основні ліки – це повернутися якнайшвидше сюди до нескінченного череди долин, виноградників, полів і середньовічних замків.


Кожен, хто побував на цій чарівній землі, дбайливо зберігає спогади, перебираючи їх у своєму серці, немов улюблені фотографії у фотоальбомі.

Завдяки d-wines туга за Італією і Тосканою роз’ятрилась у моїй душі знову. Кілька років тому мені випало щастя побувати у казково красивій долині Val d’Orcia, що об’єднує старовинні селища і міста: Сієну, П’єнцу, Монтепульчіано, Монтальчино (багато назв починаються саме з «монте-», що означає «пагорб»).

Як жеж розповісти кількома словами про те гастрономічне і душевне щастя, котре звалюєцця на тебе у Val d’Orcia? Як описати радість, в якій тоне твоє серце, коли ти милуєшся видами з вікон готелю-садиби La Casellina?

Луги, залиті сонцем і прикрашені кругляччям копиць, стрункі, мов солдати, кипариси, запах сіна, троянд і хор птахів, які святкують початок дня. Немає ранку добрішого, ніж тосканський ранок.
Долини змінюють свої покривала в залежності від сезону: навесні – яскраво-смарагдові в червоних маках, влітку – оксамитові, кольору золота і охри; а верхівку майже кожного пагорба вінчає замок, садиба чи стара фортеця.

Як описати смак пекоріно родом з містечка П’єнца: зрілого з терпким смаком, молодого – з ніжно-солодкуватим? Знаменитий сир сьогодні продають по всій Італії, але місцеві жителі знають, що тільки на цих полях росте правильна суміш ароматних трав – кмину, чебрецю і безсмертника, завдяки яким у овечок виходить особливе молоко і найкращий пекоріно. Сирних лавок в місті П’єнца хоч греблю гати. Пекоріно можна продегустувати окремо, з медом або домашнім несолодким варенням, наприклад, інжировим.

Якщо заїдете до П’єнци (Pienza), обов’язково повечеряйте у тратторії Latte di Luna на малесенькій площі (Via San Carlo, 2). Господар не приймає замовлення після дев’ятої вечора, а якщо бажаєте повечеряти на веранді, обов’язково забронюйте столик зранку. Спробуйте місцеву домашню пасту “pici”, що нагадує спагетті. Її подають з рагу, сиром або боровиками. Ще в тратторії готують смачний тосканський суп з хлібом – його я замовляв двічі поспіль.

По сусідству з містом П’єнца (Pienza) знаходиться крихітне середньовічне містечко Монтикєлло (Monticchello), оточене залишками міської стіни з вежами з воротами Porta Sant’Agata, які мають дві захисні вежі по боках, які раніше відображались на гербі Сієни. Міська архітектура надзвичайно простора, без вузьких провулків, з великою кількістю площ вимощених камінням. Жителі для найкращого вигляду будинків, зазвичай, прикрашають вазами з квітами.
Це містечко стало відомим, завдяки щорічній театральній події Teatro Povero («Бідний театр»). Місцеві жителі старанно репетирують свої ролі цілий рік, а влітку, в кінці липня – середині серпня виходять на вулиці містечка і дружно розігрують спектакль. Подія стала національним надбанням і місцевою гордістю та завоювала престижні театральні премії. З цієї нагоди місцеві майстрині організують майстер-класи з виготовлення пасти. Всі бажаючі зможуть навчитися pici-плетінню))
А ще у Монтикелло є чудова “Osteria La Porta” (Via del Piano 1) з винним баром, енотекою і чудовою тосканською кухнею.
Однозначно – маст хев!)

Долина Val d’Orcia багата також на термальні джерела. У знаменитих ваннах Bagni Vignoni колись ніжилися римські імператори. Сьогодні величезна кам’яна ванна не працює, замінюючи собою міську площу. Важливо не пропустити ці незвичайні міські декорації. За бажанням можна зупинитися на вихідні і потішити себе: на території Bagni Vignoni розташувалися спа і шикарні готелі.

У Тоскані як ніколи шкодуєш про те, що не маєш хисту художника писати маслом, аквареллю, або чим завгодно аби лишень зуміти зберегти фарби і силуети – всю ту красу, в існування якої навіть не вірицця.

Неможливо розповісти про Тоскану, туди варто обов’язково їхати самому, щоб покласти ті чарівні картинки до скриньки зі враженнями. А потім діставати їх зимовими вечорами і зігріватися, згадуючи золоті тосканські долини…

Трішки більше Тоскани і Val d’Orcia тут

Advertisements